Суддівська помилка як підстава для поновлення пропущеного строку для оскарження

Чи можна вважати поважною причиною пропуску строку - помилку судді першої інстанції, який невірно порахував строк для оскарження його рішення?

Пропуск строку для апеляційного оскарження - це процесуальна помилка, ціною якої є автоматичний програш справи або негативні наслідки для проекту. 

Можливість цього уникнути - поновлення пропущеного процесуального строку за заявою учасника справи. При цьому, статті 120 КАС України, 127 ЦПК України, 119 ГПК України для поновлення встановлюють умову - визнання судом причини пропуску поважною. 

Вичерпний список "поважних" причин законодавцем не визначено і кожного разу оцінюється судом суб'єктивно крізь призму права на справедливий суд та принципу обов'язковості судових рішень. 

Та чи можна вважати поважною причиною пропуску строку - помилку судді першої інстанції, який невірно порахував строк для оскарження його рішення? Так!  

Відповідно до ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №640/4229/19 "помилковість зазначення судом першої інстанції порядку оскарження рішення не може бути підставою для позбавлення учасника судового процесу у справі права на апеляційне оскарження". 

У даній справі судом першої інстанції було винесено рішення за скаргою на дії державного виконавця. Строк оскарження такого рішення становить 10 днів з огляду на приписи ч. 4 ст. 286 КАС України. 

Проте, відповідно до тексту резолютивної частини оскаржуваного рішення "Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення". 

Враховуючи даний судовий припис, апелянт подав скаргу саме в межах 30-денного строку.  

В подальшому апеляційна скарга була залишена без руху, враховуючи пропуск строку. Ухвалою суду апеляційної інстанції надано строк для усунення недоліків (себто, можливість для пояснення поважності причин пропуску).

І апелянт успішно обґрунтував свою процесуальну поведінку, пояснивши, що керувався виключно  резолютивною частиною судового рішення першої інстанції. При умові, що в суді першої інстанції виноситься рішення, в якому вказується один строк для його оскарження, а рішенням суду апеляційної інстанції даний строк не застосовується, доступ до правосуддя не забезпечується належним чином.

Суд апеляційної інстанції прийняв доводи апелянта, відкрив провадження та визнав причини пропуску строку поважними.

Таким чином, можемо констатувати, що якщо суддя помиляється при визначенні строків для оскарження свого рішення (визначає довший строк, ніж є насправді), така обставина може бути підставою для поновлення пропущеного строку. 

Вважаю це позитивною практикою, оскільки кожна особа має право на справедливий суд.