Знайшовся уважний, добрий чоловік, який написав мені: «Агов, козаче! Читаю вашу книгу «Свічка на вітрі», видану восени 2014 року, а в ній є такий розділ «Надія лише на Анатолія Гриценка», сторінка 87… Це стаття до президентських виборів п’ятирічної давнини. Дивно, чому ви не в команді агітаторів за Анатолія Гриценка нині? Чи, мо’, помінялася точка зору щодо претендента на головну папаху в Україні» (Книгу можна відшукати за електронною адресою - http://www.gproxx.com/…/vinnychany.kiev.…/!_ata/data/140.pdf ).
Справді, писав я свого часу такий розділ до книги. Навіть передав Анатолію Степановичу декілька десятків примірників твору «Свічка на вітрі», тоді 2014-го. Мабуть, не сподобалося політику те, що прочитав про себе, хоча матеріал на сто відсотків був позитивний. Чи аргументація моя була не переконлива, якщо так швидко все забув і нині не використав у своїй агітаційній роботі.
Хоча нині я б, напевне, так би однозначно не написав про даного кандидата, як це було тоді. Просто ситуація зараз на олімпі претендентів на пост глави держави дещо інша. Більш заплутана, чи що.
Анатолій Гриценко
Якби ви запитали, хто особисто мені подобається з цього вінегрету осіб, котрий завершує формувати ЦВК, я б усе пояснив так.
Логічний посил у нас із вами, думаю, відомий: на найвищий пост нам потрібна людина-державник, людина – український патріот, людина – знавець економіки, організації управління і виробництва.
Так хто ж усе-таки?
29 січня цього року, біля обеліску слави Героям Крут, на місці бою наших молодих курсантів проти червоних банд 1919-го, відбувся урочистий мітинг. На ньому слово для виступу надали, як оголосив ведучий, кандидату на пост Президента України, економісту Андрію Новаку.
Серед уже зареєстрованих осіб претендентів на місце власника головного портфеля в державі його поки що не знаходжу. Можливо, документи Андрія Яремовича ще в роботі. Але особисто для мене це вельми гарний сигнал. Якщо такі люди балотуються на цю посаду, це означає, що держава на правильному шляху.
Пану Новаку днями виповнилося 46 літ. Він економіст, один із найкращих фахівців у своїй сфері знань. Голова Комітету економістів України. Кандидат економічних наук. Напевне, найкращий тепере економічний аналітик. А ще відомий блогер-економіст, політолог-економіст. Автор знаменитої книги «Як підняти українську економіку», котра вже витримала три перевидання. Про неї багато розмов меред розумних, інтелігентних людей.
Тобто, це людина, котра не просто достеменно знає, як мають працювати економічні закони, але й те, чому вони не служать інтересам народу України нині. Що і як потрібно зробити для того, аби ці механізми нарешті почали діяти. Як створити розвинене функціональне середовище в Україні. Які для цього належить залучити фіскальні, монетарні важелі. Що потрібно зробити для запровадження суспільноприйнятного оподаткування, як застосувати раціональний бюджетний розподіл і припинити нарешті роздачу ласих шматків кошторисного пирога силовикам, аби ті мали главу держави за свого подільника, закривали очі на його збагачення за рахунок нужденного народу.
Андрій Новак
Нарешті Андрій Новак підтримує ідею запровадження Трифункціональної Економічної Моделі України, за якою працюють кращі економіки держав світу і на стовпову дорогу якої ніяк не виб’ємося ми.
-В економічній політиці, я вважаю, - каже Андрій Яремович, - треба починати з логіки. А логіка в економічній політиці починається зі стратегії.
Ви гадеєте, у нас є загальноекономічна стратегія – куди ми рухаємося в економіці? Такої просто не існує, - мовить пан Новак. - Якщо немає загальної стратегії, то кожне міністерство робить те, що хоче, або те, що дозволяє йому Кабмін. А стратегія економічного розвитку – це конкретні цілі, орієнтири і обов'язково терміни виконання поставлених перед собою завдань. Якщо цього немає, то все в економіному розвитку, у тому числі і державний бюджет, знаходиться у ручному режимі. Плюс функціонують і цикли впливу політичні. У кінці нинішнього року, до прикладу, у нас буде інший уряд, але діючий має ще подати до 1 квітня бюджет на наступний рік. А 1 квітня, давайте не забувати, наступає після 31 березня, себто, після президентських виборів. І тут вельми важливо, чи обереться діючий президент на другий термін, чи, приміром, займе цю позицію інша, нова людина. Якщо буде інший, новий, тоді діючий Кабмін не робитиме ніяких різких рухів, розуміючи, що вони тимчасові.
А якщо коротко, то всі наші проблеми від того, що ми не маємо загальної економічної стратегії. Якби вона була, то незалежно від того, якими б не виявилися результати чергових (позачергових) виборів, який би уряд не сформувала нова правляча коаліція – всі одностайно і далі працюватиме над здійсненням довгострокової стратегії. Так, як усе це функціонує в головних економічно розвинених державах світу…
Управління економікою це не кривляння на сцені і перед телевізором, це не шоу довгоносиків і пантоміма без штанів. Тут окрім елементарного нахабства, що притаманне названим вище артистичним особам, треба ще й мати кебету для оцінки роботи законів економіки у масштабах держави, окремих галузей. А головне вміти відкрити очі людям, показати їм на те, як стикуються тектонічні плити економіки, щоб зарадити материковим зсувам і розломам, щоб у держави, нарешті ж сказати, був міцний та надійний ґрунт під ногами. Для цього й потрібен такий метикуватий стратег, аналітиу і керманич, як пан Андрій, який завжди стратегічно, ідеологічно знаходиться на вісті подій в економіці .
Пан Новак, до того ж і великий патріот України, щирий, переконаний українець. Зовсім позбавлений стосунків з олігархічними структурами, грошовими потоками, корупційними схемами. Водночас не заласканий владою і дармовими грошима.
Андрій Новак – менеджер вищого класу нової формації. І в цьому його важлива цінність.
Я добре розумію, що висунутий до виборчого списку партією «Патріот» Андрій Новак не зможе нинішньої весни перемогти на виборах. Але важливо, що він засвітився у середовищі претендентів на найвищий пост. І це чіткий сигнал для того ж таки Анатолія Гриценка, приміром. Якщо він зробив чудовий крок, заявивши, що у разі перемоги 31 березня, тут же призначить генерала Трепака, чесного і відданого справі чистоти роботи спецслужб офіцера наступним керівником СБУ, вже нині мав би, напевне, запропонувати і Андрієві Новаку, приміром, пост прем’єр-міністра чи заявити, що це людина, яку він, як новий глава держави восени, після чергових парламентських виборів, рекомендуватиме майбутній парламентській коаліції на пост міністра економіки. Чи віце-прем'єра з цих проблем.
Думаю, якщо А. Гриценко, котрий, як мені видається, все-таки головний фільтрувальній центр для прийняття остаточних рішень обладнав у себе на кухні, не відважиться на подібне, то такого помітного гравця може придбати команда Юлії Тимошенко. Принаймні, політичне трансферне вікно відкрито до числа 29 березня. І хто швидше оголосить про залучення під свої штандарти форварда у майці толкового економіста, той безперечно виграє…
Чому я так кажу?
Юлія Тимошенко
А тому, що за моїм переконанням, у другий тур президентських виборів вийдуть Юлія Тимошенко і Анатолій Гриценко. Незалежно від того, хто із них буде на якому місці – першому чи другому.
Крісло рівня глави держави – звична справа для пані Тимошенко. Вона толковий управлінець, уміє швидко і якісно орієнтуватися в ситуації, розшивати так звані «вузькі місця». Я бачив, як це робилося нею на рівні глави Кабінету Міністрів, позаяк саме тоді певний час працював у структурах виконавчої влади. Готував навіть окремі виступи для неї, коли пані прем’єрка відвідувала підрозділи галузі, в якій я працював.
От існує нині величезна проблема з перерахунком пенсій для колишніх державних службовців. Виплати збільшують усім, пан Рева вже й втомився рапортувати кому саме, за винятком, можливо й не повірите, але… державним пенсіонерам, журналістам державних і комунальних служб. До прикладу, автоматично підвищили виплати багатьом категоріям працівників. І вийшли, що з одного боку у моєму будинку мій сусід, колишній сантехнік став отримувати під п’ять тисяч гривень щомісячно, а колишній зав. сектором міністерства, колишній головний спеціаліст міністерства ледве-ледве більше за три тисячі.
В усьому світі є правило: держава гарантує людям, які є її службовцями високу зарплату, і достойну пенсію довічно. Тільки в Україні воно сплюндроване.
Вирішив його почасти відремонтувати, полагодити народний депутат України Сергій Міщенко. Ще в середині 2017 року він зареєстрував законопроект про підвищення виплат державним пенсіонерам і журналістам комунальних видань, які виявилися в Україні найбільш вразливою категорією людей. Документ пройшов усі узгодження в профільних Комітетах Верховної Ради, і з 17 грудня 2017-го (!), підкреслю, позаминулого року готовий для розгляду в сесійній залі. Але керівник парламенту А Парубій, котрий за цей час уже собі тричі підвищував заробітну плату, так і не знайшов пів години часу, щоб винести законопроект на обговорення і затвердження в сесійній залі.
Я тому так довго про це розповідаю, що серед усіх кандидатів, хто б не переміг 31 березня, окрім Юлії Тимошенко, ніхто не подивиться навіть у бік розв’язання цього питання. А вона, точно знаю, відреагує на щатяжну проблему тут же. І це моє стовідсоткове переконання. Скажете: популістка. Дай би Боже побільше нам таких.
А ось А. Гриценку з цим треба ще місяці розбиратися. Не відомо також, яку відмашку з дому йому дадуть, проблема ж стосується і журналістів держвидань також, а працівників ЗМІ у нього повен свій дім.
Зате у мене немає ніяких сумнівів щодо патріотичності пана Анатолія, його відданості інтересам України в боротьбі проти московітських агресорів. І в справі боротьби з корупцією. Тут точно, знаю, буде він активним та рішучим. Бо не в "ділі" з різними ділками, товстосумами. А ось чи витримає шквал підступних ходів шайтанів ФСБ РФ Юлія Володимирівна… Просто не знаю, що сказати… Там, як мені видається, усе занадто складно. Проте воно повністю залежить особисто від неї…
