Особливості зовнішньоекономічних договорів з резидентами України

Зовнішньоекономічні контракти в Україні мають ряд особливостей, які відрізняють такі угоди від аналогів, які застосовні в правовідносинах між резидентами.

Зовнішньоекономічні контракти в Україні мають ряд особливостей, які відрізняють такі угоди від аналогів, які застосовні в правовідносинах між резидентами. Зовнішньоекономічний контракт має ряд імперативних (обов'язкових) вимог, яким необхідно відповідати. Основні положення викладені в Наказі № 201 "Про затвердження положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)", який був прийнятий 06.09.2001 року.

Зовнішньоекономічний контракт повинен включати в себе наступні розділи:

(I) Назва, номер контракту і дата і місце його укладення і преамбулу, в якій має бути вказано повне найменування сторін із зазначенням країни їх реєстрації, дані особи, яка уповноважена укладати договір і реквізити документа, який підтверджує повноваження і скорочені найменування сторін.

(ІI) Предмет договору. В даному розділі необхідно вказати який товар необхідно поставити, якщо мова йде про договір поставки, або ж послуги, які необхідно надати. Як правило, з метою не перевантажувати предмет договору великою кількістю даних, деталізоване опису послуг / робіт або товарів боку вказують в окремому додатку до контракту, а предмет договору, в свою чергу, має відсилання до такого додатку.

(IІІ) Контракт повинен мати розділ з описом кількості і якості товарів і послуг, обсяг і інші характеристики, які дозволяють кількісно оцінити зобов'язання. Також, необхідно встановити терміни надання послуг / виконання робіт / поставки товару або продукції.

(Iv) Умови прийому-передачі робіт, послуг, прав інтелектуальної власності або терміни поставки товару, продукції. Необхідно вказати момент переходу ризиків від однієї сторони до іншої. У разі, якщо предметом договору є поставка товару або продукції, умови поставки зазвичай визначаються відповідно до правил Інкотермс (на момент написання статті в редакції 2010 року) хоча сторони мають право погоджувати інші умови. Крім того, якщо мова йде про перевезення вантажів наземним транспортом або морем, можуть застосовуватися окремі міжнародні конвенції, які регулюють такі правовідносини (як і митне оформлення, з огляду на що поставка може здійснюватися через територію різних країн транзитом). Наприклад може бути використана Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенція МДП 1975 г.) і Конвенція про договір міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом.

(V) Ціна послуг, робіт, продукції і товару і вартість контракту, а також валюта договору та валюту платежу. Важливим моментом є те, що в в разі укладення контракту з резидентом України, необхідно враховувати особливості валютного законодавства, яке є досить суворим. Умови та обмеження, які накладає валютне законодавство в договорі вимагає розкриття в окремому матеріалі.

(VI) Умови платежів. У цьому розділі необхідно вказати порядок, умови та валюту, в якій будуть проводитися платежі. Важливо відзначити, що можна використовувати умови, що були затверджені Постановою від 21 червня 1995 року № 444 "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті".

(VII) Розділ, в якому вказані дані про пакування та маркування товару (якщо мова йде про поставку товару або продукції). У Етам розділі вказують дані про маркування, яка необхідна, спеціальних умов транспортування і зберігання товару.

(VIII) Форс-мажорні обставини. У цей розділ необхідно внести дані про умови, за яких контракт або ж договір може бути невиконаним або виконання зобов'язань може бути призупинено. До таких обставин відносяться стихійні лиха, ембарго і т.д. Маються на увазі обставини при яких незалежно від волі сторін, договір не може бути виконаний (Act of God - в англійському праві. Transco plc v Stockport Metropolitan BC [2003], Rylands v Fletcher [1868]).

(IX) Санкції. У даній розділі боку включають положення, які передбачають варіанти забезпечення виконання зобов'язань за договором. Залежно від права, яке може бути застосовано до договору, варіанти і обмеження тих чи інших видів забезпечення може бути різним. Матеріальне право різних країн по різному розглядає можливість застосування і особливості використання тих чи інших видів забезпечення. Найбільш поширені - неустойка, порука, гарантія, застава, завдаток, утримання та інші.

(X) Процедура врегулювання суперечок. Одним з важливих умов зовнішньоекономічного договору є місце розгляду спору і право застосовне до нього. Необхідно вказати чіткі критерії визначення місця і порядку розгляду спорів. Найбільш поширеним варіантом є застосування Конвенції про визнання і приведення у виконання іноземних арбітражних рішень 1958 роки (Нью-Йорк) і розгляд суперечок в арбітражному суді. При цьому, важливо те, що не всі країни є підписантами цієї конвенції і цю деталь необхідно перевіряти на початковій стадії.

(XI) Місцезнаходження і реквізити сторін. Останнім обов'язковим розділом, який повинен включати в себе зовнішньоекономічний договір є поштові та банківські реквізити сторін.

Зазначені вище вимоги в основному визначають вимоги до форми угод. При цьому, крім форми є ряд інших вимог і обмежень в сфері валютного і податкового законодавства, які необхідно враховувати. Деякий регулювання в цій сфері є досить консервативним і може привести до значних фінансових витрат і штрафних санкцій з боку контролюючих органів. Тому, при складанні зовнішньоекономічного контракту завжди необхідно консультуватися з фахівцем.