Історія про бідність і маніпуляції
А давайте поговоримо про ринок землі. Чесно поговоримо.
Визнаємо той факт, що люди повернуть собі свої паї і якщо захочуть продадуть їх і хтось купить квартиру, хтось придбає автівку, хтось зробить ремонт в будинку, який тридцять років не може зробити, замінить старі меблі і доживе віку у комфортніших умовах. Хтось просто матиме можливість за рахунок отриманих коштів щомісяця дозволити собі окрім сплати комунальних послуг щось ще купити. Бо таке у нас життя, що власне житло чи автомобіль це предмет розкоші, а не елементарна необхідність. Але може бути й інше. Людину може цей пай врятувати. Це дійсно останнє, що може дати можливість вилікувати хворобу, бо інакше приречений. А може бути таке, що ці кошти віддадуть за навчання талановитого онука за кордоном. У нас може бути що завгодно, бо все вище перераховане для простого українця - недоступне. І єдине багатство - це дійсно земля. Це, власне єдине, що залишилося. Земля, яка знаходиться на довгостроковій оренді у фермера. Фермера, який платить копійки і якого усі ненавидять, бо він щороку змінює автівки на нові моделі і кілька разів на рік відпочиває за кордоном. Лише він і члени його родини мають можливість на належне лікування, навчання, жити там, де захочуть. Бо тут на їхні блага працюють люди. Одні за копійки в полі, інші чекають, що їм перепаде після збору врожаю кілька мішків пшениці і вони матимуть борошно і пектимуть цілий рік хліб аби не купляти, інші візьмуть кукурудзою і годуватимуть курей. Люди підлаштовуються під умови оренди за паї і думають як їх використати з максимальною користю. Уся ця історія - вона про бідність, коли на твоїй землі хтось заробляє. І потім цей хтось, дасть вантажівку, щоб власника паю відвезли на кладовище поховали, і потребує в родини 200 гривень за цю послугу. Ну інакше селянина не поховаєш.
Щодня ці люди будуть спостерігати за розкішним життям орендаря своїх паїв. І мовчати. Бо приречені. Бо завтра вранці доведеться попросити на предмети першої необхідності...
Отак нині живуть селяни. І перспективи, що щось зміниться на краще - не має і не буде. Скажіть, будь ласка, чи будуть вони мислити стратегічно?
А чи, може, в інтересах держави? Держави, яка про них не думала останні років 28.
Ці люди не пишуть пости, не виходять на акції, вони просто чекають, виживають... Боряться з бідністю, хворобами і проклинають місцевих князьків.
По суті.
13 листопада ми розглянули проект закону #2178-10 про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення.
Законопроект не ідеальний і потребує доопрацювання. Він прийнятий був у ПЕРШОМУ ЧИТАННІ, що означає, що до другого можна вносити правки від депутатів та через депутатів.
Що пропонується?
- Вивести з тіні обробіток 12 млн. га землі, ввівши мінімальне податкове навантаження 1 га. За рахунок збільшення конкуренції підняти ціну купівлі з нинішніх $1300/га до $1670;
- власники земель (7 млн осіб) зможуть розпоряджатись своїми землями - продавати, заставляти під отримання кредиту тощо;
- громадяни України, територіальні громади, держава та юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, зможуть купувати землю. Питання продажу земель іноземцям і юридичним особам, серед яких є громадяни інших держав, буде винесено на референдум;
- передбачені обмеження на придбання землі: не більше 0,5% земель країни, 8% області, 35% ОТГ;
- фермерам надається можливість викупити надані їм у постійне користування чи на праві довічного успадковуваного володіння землі за ціною НГО з розстрочкою на 5 років;
- всі договори оренди аграріїв діють навіть в разі зміни власника землі. Їх бізнесу ще 5-7 років нічого не загрожує. У орендаря першочергове право викупу і його мають попередити в разі наміру продати землю комусь іншому.
Ресурс, який з’явиться від нових податків, буде направлено на фінансову підтримку малих фермерів: кредит в гривні під 5% на 5-7 років, часткове гарантування кредиту та 5-річна розстрочка на 560 тис. га по пільговій ціні 25 тис. грн.
- Президент висловив позицію щодо того, щоб у прикінцевих положеннях цього закону було вказано, що питання можливості продажу земель сільськогосподарського призначення ІНОЗЕМЦЯМ має бути розглянуто на всеукраїнському референдумі.
- Законопроект передбачає, щоб фермери могли викупити землі, які вони уже обробляють, - в розстрочку на 5 років. Ніхто нікого не зможе вигнати з полів і позбавити права працювати на землі;
⁃ Уже в перший рік очікуємо 7.2 млрд. грн від податків з купівлі землі; 7.5 млрд. грн від виведення обробку землі з тіні; 2.7 млрд. грн від передачі земель постійного користування малим фермерам.
Для ОПЗЖ, ЄС, БЮТ - зоряний час. Вони проти законопроекту, який виводить обіг сільськогосподарської землі з тіні. Законопроект, який Україна чекає 20 років! Вони були президентами, прем’єрами, міністрами, але не змогли запровадити цивілізований ринок.
Натомість в реальності, за 18 років дії мораторію, утворився «сірий», щоб не сказати «чорний» ринок, бо земля сільгосппризначення сьогодні купується та продається за різними схемами, зокрема емфітевзису та довгострокової оренди, коли було викуплено більше 1 млн. га землі. Близько 40% всіх с/г земель обробляються в тіні і з них не сплачується податки. На цьому «чорному» ринку процвітають спекуляції, корупція та рейдерство.
Через дію мораторію 400 тис. українців померли бідними, не маючи можливість продати землю і не залишивши її нікому в спадок. Це мільйони гектар, які в цих людей фактично відібрали. Мораторій стимулює вирощування лише однорічних технічних культур, які виснажують український чорнозем. Через це ми ніяк не почнемо отримувати з наших земель реальні прибутки. Завдяки мораторію відбувається тіньова обробка військових полігонів, земель пенітенціарної служби, державних підприємств, академії аграрних наук, що живить корупцію та спротив проти земельної реформи.
Висновки.
Державні землі сільскогосподарського призначення будуть ПЕРЕДАНІ до ОТГ і вони (ОТГ) будуть визначати чи сдавати в оренду, чи продати, чи як їми розпоряджатись. Це близько 10 млн гектар і це дасть поштовх до розвитку і додаткових надходжень в бюджет.
Ціну землі буде визначати її власник. Хоче продати за 2000 долларів, а хоче і за 20 000 тисяч доларів.
Проект закону передбачає, що з 1 жовтня 2020 буде скасовано заборону на продаж землі. Тобто мине майже рік, перш ніж землю можна буде купувати і продавати вільно. До цього часу законопроект доопрацьовуватимуть, вноситимуть правки, і обов’язково розглядатимуть у другому читанні. Зараз там прописано, що купувати земельні ділянки можуть громадяни України, територіальні громади, держава, юридичні особи України. Продавати чи ні землю іноземцям - вирішуватиме референдум, але поки закону про його проведення нема. В законопроекті передбачається встановлення мінімальної стартової ціни на продаж ділянок на земельних торгах, що унеможливить ситуацію, коли паї скупають за безцінь. Чи означає це, що вже завтра хтось почне забирати за копійки землю у селян? Ні, бо це не закон, а законопроект, і про те, що він потребує доопрацювання знають всі. Також як і те, що є сили, яким на руку дестабілізувати ситуацію в країні, і вони намагаються налякати людей, що тепер в них якісь іноземці заберуть ділянки. Але це неможливо, бо такого механізму нема. Навпаки – парламент намагається зробити так, щоб пайовики мали вибір: жити з оренди за землю, чи продати свою ділянку, за ринковою ціною.
Приймаючи цей закон, важливо пам’ятати про права всіх учасників ринку. Простих селян, власників паїв в тому числі.
Так, наразі програють від відсутності вільного обігу землі, в першу чергу, власники паїв. Близько 7,5 мільйонів українців отримали свого часу землі в якості паю.1,5 мільйонів з них вже померли, так і не дочекавшись скасування мораторію.
Наша задача - зробити так, щоб українець на своїй землі почував себе власником, а не кріпаком. Дати йому можливість продати свою ділянку і купити іншу, більш потрібну йому. Або до своєї ділянки купити ще і розширити свою справу.
Я – за скасування мораторію та виведення ринку обігу землі з тіні!
- Скандал з мобілізацією на Буковині: багато питань та шокуючі зізнання Дана Ярова вчора о 19:06
- Коли справедливість перестає бути спільною мовою Андрій Мазалов вчора о 18:00
- Ліміт 10% у закупівлях електричної енергії: чому позиція ВС є дискусійною? Віталій Булат вчора о 15:41
- Освітня реформа: діти без освіти чи освіта без дітей? Любов Шпак вчора о 15:09
- Професія, якої не вчать: як закупівельникам здобути знання? Дмитро Соловей вчора о 11:37
- Скасування Господарського кодексу України. Головні положення змін Павло Пирков вчора о 11:13
- CBAM ЄС: як українському бізнесу підготуватись до вуглецевого кордону у торгівлі Ростислав Никітенко вчора о 09:20
- Євроінтеграція, права людини та ЛГБТІК+: виклик для України та історичне вікно можливостей Анастасія Чеботарьова 07.06.2025 19:28
- Форензик у бізнесі: інструмент викриття шахрайства, повернення активів і контролю Артем Ковбель 07.06.2025 18:03
- 5 путінських олігархів остаточно програли суд ЄС щодо санкцій Володимир Горковенко 07.06.2025 11:01
- Instagram-усмішка, яка шкодить. Що не розповідають ті, хто рекламує вініри Анастасія Опанасюк 06.06.2025 19:23
- Пончо, які роблять бійців невидимими для ворожих тепловізорів – історія, що затягнулася Дана Ярова 06.06.2025 15:44
- Як новий закон змінює правила повернення майна у добросовісного набувача Віктор Сизоненко 06.06.2025 14:51
- Лояльність клієнтів на основі ШІ: відчуття приналежності, що виходить за межі транзакцій Андрій Волнянський 06.06.2025 10:40
- Чоловіча пластика без табу: від повік до інтимної зони Дмитро Березовський 05.06.2025 16:02
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? 532
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? 311
- Особисті заощадження під час війни: чому важливо продовжувати інвестувати 125
- Реформа лісової галузі: коли чесні правила не для всіх 118
- Instagram-усмішка, яка шкодить. Що не розповідають ті, хто рекламує вініри 79
-
Путін готує засідання Ради безпеки – якими є вірогідні сценарії його дій
Думка 24820
-
Збройовий експорт на мільярди: між монополією, корупцією та потребами фронту
Бізнес 3361
-
"Ледь дітей не їдять": чи варто боятися "бійцівських" собак – історія амстаффа Сема
Життя 3217
-
Біткоїн на чорний день: як країни формують крипторезерви перед кризами
Думка 3192
-
Це не вирок, це шлях: актор Дмитро Вівчарюк — про сина з аутизмом, прийняття і косі погляди
Життя 2928