Президентський університет: як з "маніловищини" зробити цікавий проект
Формування науково-технологічного кластеру.
Коли Президент Зе ініціював створення Президентського університету, в якому “освітній процес будуватиметься на основі спеціальностей, які становлять основу 6-го технологічного укладу”, у його прихильників, принаймні у частини з них, це викликало позитив. Противники з сарказмом почали розносити цю ідею вщент.
Мій скепсис, та навіть роздратування, викликала не сама ідея такого університету. А те, що вкотре можуть дискредитувати те, що, принаймні, варто обговорення. Одному з відомих прихильників нашого “гаранта” — пану Милованову — я задав просте питання, відповіді на яке не отримав. Воно стосувалось того, чи є усвідомлення у нього та інших прихильників Зе, що освіта та наука можуть розвиватися лише там, де є запит реального сектору економіки на них? Якщо планується створювати виш та залучати туди найкращих професорів, тоді неминуче виникатиме питання, а де потім зможуть реалізувати свої знання його майбутні випускники? Що робиться та планується робити, щоби в Україні створювалися підприємства 5-го та 6-го технологічного укладу? Якщо їх не буде, то у кращому випадку наша держава фінансуватиме навчання фахівців, які потім працюватимуть у Китаї, Кореї, Сінгапурі, ОАЕ, Саудівській Аравії, США, Німеччині чи ще десь, де буде попит на їхні знання. Тобто, питання створення такого університету доречно розглядати виключно за наявності практичних кроків, які дозволять в Україні засновувати та інвестувати в компанії, які створюватимуть науково-технологічну продукцію 6-го технологічного укладу. Це можливо лише при наданні неймовірних податкових пільг, регуляторного сприяння та бюджетних витрат у розбудову всієї необхідної для їхньої діяльності інфраструктури.
Причому, цей університет та подібні компанії мають бути фактично складовими єдиного кластеру. Щоби науковці та студенти цього університету могли проводити дослідження застосовувати свої ідеї, знання та навички, знаходячись поруч з цими компаніями. Умовно кажучи, у межах пішохідної досяжності або їзди до них на велосипеді.
Тут ми підходимо до наступного питання, а де доречно такий університет розміщувати? Якщо подивитись, то ніде в розвинених країнах, такі високотехнологічні виші не розміщуються у столицях та мегаполісах. Навчальні корпуси, лабораторії, гуртожитки знаходяться в якихось умовних наукоградах, інколи створених, у прямому сенсі, з нуля, розташованих у доступній близькості від мегаполісів (у межах 60-100 км від них), але не в них.
Це дозволяє вирішувати зразу декілька завдань — наявність вільних територій, побудова зразу за найкращими сучасними стандартами світового рівня не тільки навчальних корпусів, але і житлових помешкань для професури та студентів, для всіх тих, хто має обслуговувати всю відповідну інфраструктуру. І все це не у хмарочосах — а у 2-3 поверхових будівлях, в яких розміщуватимуться навчальні аудиторії, лабораторії, житлові та спортивні помешкання. Там, де немає проблем з вільними територіями, все можна робити незрівнянно дешевше, до того ж розташоване в лісопарковій зоні з природними чи штучними озерами.
І будувати всі споруди варто, виходячи саме з технологічних стандартів майбутнього. З теплонасосами, з сонячними панелями, за принципами розумних будівель. Студенти з першого дня навчання мають знаходитися в атмосфері та умовах високотехнологічного закладу.
Крім того, місце розташування такого вишу має передбачати наявність поруч достатніх вільних територій, щоби там можна було створити декілька технопарків, в яких зможуть розміщувати необхідні виробничі потужності компанії, які потребуватимуть фахівців, яких він готуватиме.
Не дуже вірю в розуміння, тим більше спроможність нинішніх можновладців реалізувати те, що пропоную. Але якщо почати вирішувати питання створення такого високотехнологічного кластеру, то напрямків його створення під Києвом, по суті, лише два. Один — це у бік Лівобережної України, у напрямку Харкова, Дніпра, інший — по Житомирській трасі, у бік Західної України, може навіть десь вже у межах Житомирської області. У кожного з цих напрямків свої переваги. Але головне — там можна знайти вільну лісопаркову зону площею декілька сотень гектар, наближену до трас у напрямку Києва. Розташування у Бориспільському районі вирішує проблему більшої орієнтації на залучення у подальшому до діяльності цього високотехнологічного кластеру промислових та наукових центрів Лівобережної України, у першу чергу, звісно йдеться про Харків та Дніпро. Крім того, плюсом є близькість міжнародного аеропорту Бориспіль. Що дозволяє залучати фахівців та забезпечувати зручнішу кооперацію з іноземними компаніями.
Переваги Житомирського напрямку — у його спрямуванні у бік країн ЄС. Тобто, продукцію, виготовлену у технопарках, можна буде зразу спрямовувати у бік країн Європи. Крім того, може бути певний символізм у розташуванні такого вишу з прив'язкою до імені Сергія Корольова. Що ж до аеропорту, тоді можна розбудовувати існуючі аеродроми у Гостомелі чи у тому таки Житомирі.
І, наостанок, додатковий аргумент на користь розташування такого високотехнологічного кластеру за межами мегаполісу. Це тема більш розлого пояснення, але якщо дуже стисло, то на наших очах відбувається процес нового етапу розвитку людської цивілізації, коли в умовах насиченості онлайн-технологій та сервісів, розпочався процес певної деурбанізації. Креативний клас, власники та менеджери корпорацій, які стали основою великих міст, витіснивши у 70-80-ті роки минулого століття звідти промислові виробництва, все більше цінують власні будинки з великою територією, свіже повітря, відсутність заторів на дорогах, менших ризиків наражати себе та своїх дітей на зустріч із злочинцями, відсутність зайвих спокус у дітей, які є у великих містах. Тому по всьому світу почався бум розбудови невеличких котеджних поселень у межах 60-80 км від мегаполісів, в які переїжджають всі ці креативні фахівці, власники та менеджери корпорацій. Навколо цих котеджних поселень формується відповідна інфраструктура, яка включає в себе освітні, спортивні, медичні, торговельні, розважальні заклади, інші сервісні центри. Ми вже це бачимо на прикладі Києва та Київської області.
Тому розташовуючи високотехнологічний кластер за межами мегаполісу, ми просто рухатимемося у бік цього нового сучасного світу з новими стандартами та умовами життя.
- Євроінтеграція, права людини та ЛГБТІК+: виклик для України та історичне вікно можливостей Анастасія Чеботарьова 07.06.2025 19:28
- Форензик у бізнесі: інструмент викриття шахрайства, повернення активів і контролю Артем Ковбель 07.06.2025 18:03
- 5 путінських олігархів остаточно програли суд ЄС щодо санкцій Володимир Горковенко 07.06.2025 11:01
- Instagram-усмішка, яка шкодить. Що не розповідають ті, хто рекламує вініри Анастасія Опанасюк 06.06.2025 19:23
- Пончо, які роблять бійців невидимими для ворожих тепловізорів – історія, що затягнулася Дана Ярова 06.06.2025 15:44
- Як новий закон змінює правила повернення майна у добросовісного набувача Віктор Сизоненко 06.06.2025 14:51
- Лояльність клієнтів на основі ШІ: відчуття приналежності, що виходить за межі транзакцій Андрій Волнянський 06.06.2025 10:40
- Чоловіча пластика без табу: від повік до інтимної зони Дмитро Березовський 05.06.2025 16:02
- Інституційний колапс Дана Ярова 05.06.2025 11:12
- Як орендувати землю без ризику: юридичні поради для фермерів і аграріїв Сергій Пагер 05.06.2025 07:46
- Участь батьків у вихованні дитини після розлучення: правові механізми та обов’язки Арсен Маринушкін 04.06.2025 20:46
- Електронний документообіг: інструкція до впровадження з юридичної та бізнес-позиції Олександр Вернигора 04.06.2025 17:51
- Особисті заощадження під час війни: чому важливо продовжувати інвестувати Антон Новохатній 04.06.2025 15:48
- Реформа лісової галузі: коли чесні правила не для всіх Олександр Місюра 04.06.2025 12:26
- Як організувати аналітику для бізнесу, коли продажі йдуть з кількох каналів Ерік Клюєв 03.06.2025 17:00
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? 497
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? 306
- Особисті заощадження під час війни: чому важливо продовжувати інвестувати 115
- Реформа лісової галузі: коли чесні правила не для всіх 112
- Instagram-усмішка, яка шкодить. Що не розповідають ті, хто рекламує вініри 71
-
Учені наполягають: Каховське водосховище необхідно відновити
Бізнес 63326
-
"На 100% буде дефіцит жита". Україну чекає подорожчання житнього хліба
Бізнес 21880
-
Пам'ятка тим, хто називає російські варварські обстріли України "ударами у відповідь"
Думка 16949
-
Фотон – воїн Сонця. Як лейтенант на позивний Фотон став технічним серцем полку "Ахіллес"
13206
-
Окупанти почали будувати плавучу насосну станцію для перезапуску ЗАЕС
Бізнес 11037