Скільки коштує влада народу? Щотижневий аналітичний огляд №40

Результати місцевих виборів для деяких політичних сил стали лакмусовим папірцем, який засвідчив втрату електоральних позицій і, відповідно, амбіції на прийдешні парламентські вибори змусили до активних дій на ниві соціально болючих тем, позаяк підвищилася підтримка партій, які мають радикально-націоналістичне спрямування.

За три дні була організована під стінами Кабінету Міністрів України громадська акція, яка об’єднала в собі ті теми, які інертно дрейфували осторонь уваги та активних дій політиків протягом передвиборчого періоду, а саме: проблема валютних позичальників, тарифів, чорнобильців.

І ось наприкінці тижня населенню як умовне досягнення та перемогу «згодували» прийняте рішення Кабміну, за яким запроваджується механізм зміни застосування соціальної норми споживання газу.

Так, встановлюється соціальна норма в розмірі 1200 кубометрів на увесь опалювальний сезон (6 місяців). Це означає, що людина може сама визначати, скільки газу вона використовуватиме в рамках соціальної норми щомісяця протягом опалювального сезону.

Крім того, прийнято рішення, що в лютому 2016 року буде здійснено контроль реальних витрат населенням газу для опалення та оцінено необхідність збільшення соціальної норми у випадку холодної зими.

Що ж, пропонуємо коротко порахувати, що нам продали за зарплату, яку чиновники отримують зі сплачених нами податків.

Опалювальний сезон (а саме протягом нього діє пільгова ціна 3,6 грн за 1 куб. м газу для опалення будинку) триває з 1 жовтня до 30 квітня, тобто сім повних місяців, протягом яких Ви мали можливість використовувати 200 куб. м за пільговою ціною. Отже, обсяг газу за пільговим тарифом, який можна було рівномірно використовувати протягом цього періоду, становив 1,4 тис. куб. м на споживача.

Тепер споживач отримає 1,2 тис. куб. м на цей же період, тобто мінус 200 куб. м, плюс обіцянку переглянути в лютому цю норму, яка фактично теж повинна зігрівати (ми аналізуємо вихідні дані – звісно, можна говорити, що жовтень вже завершився і опалювального періоду залишилось 6 місяців; от і виходить 1, 2 тис. куб м, але давайте припускати, що нормативний акт КМУ приймається не на 1 опалювальний сезон, а на більш тривалий час, оскільки в цивілізованих країнах саме так і відбувається).

Що ж змінилося? Справді, Вам як споживачам надано можливість самостійно розпоряджатися обсягом природного газу за пільговим тарифом. Тепер Ви можете його використати в один-два місяці, коли температура повітря буде дуже низькою чи, приміром, напередодні новорічних і різдвяних свят, коли й без того збільшуватимуться витрати родини. Скорочення фактичних витрат у ці місяці Ви зумовлює пропорційне збільшення витрат на природний газ в інші три-чотири місяці опалювального сезону, оскільки за газ доведеться платити по 7,2 грн за кубічний метр.

Проте й до цього українцям варто звикати, оскільки Україна, як ми вже неодноразово акцентували, взяла перед МВФ зобов’язання взагалі скасувати з 2016 року пільговий тариф у 3,6 грн/куб. м.

Поступово українців до цього готують. Наведемо для прикладу тези голови НАК «Нафтогаз України» Андрія Коболєва, озвучені в інтерв’ю DT.UA напередодні вильоту до Берлін на підписання угоди з ЄБРР. Відповідаючи на питання журналіста щодо тарифів на природний газ він дослівно зазначив таке: «…Для споживачів, які не використовують газу для обігріву житла, а тільки для приготування їжі й підігріву води, ціна — 7,188 грн за кубометр. Це ще не ринкова ціна, але вже наближена до ринкової. Ринкова зараз ближча до 8 грн за кубометр».

Крім того, він повторно акцентував увагу саме на тому, що тариф у 7,2 грн/куб. м не є ринковим, відповідаючи на питання про те, за якою ціною НАК «Нафтогаз України» закуповує природний газ в «Укргазвидобування»: «…якщо вже на те пішло, то непорочною практикою буде продавати газ усім категоріям споживачів за ринковою ціною, яка на цей час становить близько 8 тис. грн за тисячу кубометрів. Ми готові до такого кроку? Команда «Нафтогазу» одразу пропонувала зробити такий кардинальний крок. Ринкова ціна плюс субсидії для тих, кому складно платити. Але той же парламент заблокував це рішення і прийняв варіант поступового підвищення цін. Тому поки що ціни реалізації «Укргазвидобування» залишаються нижчими від ринкових».

Отже, що маємо на виході? Обсяг природного газу, який відпускається населенню за пільговими тарифом 3,6 грн за кубометр, ймовірно, доживає останній опалювальний сезон, тому умовна поступка від Уряду начебто під тиском громадськості в кабінетах на Грушевського, мабуть, супроводжується усмішками. І якщо навіть у лютому переглянуть обсяг споживання, на який нараховуватиметься пільговий тариф, це буде подарунок на прощання.

Крім того, КМУ також ухвалив рішення, згідно з яким за результатами першого кварталу наступного року залежно від ціни імпортованого газу та курсу національної валюти буде здійснено коригування ринкової ціни на природний газ.

По перше, в цьому випадку мова йде про ринкову ціну на газ, яку сплачують промислові споживачі, а не тариф для населення (хоча, зважаючи на те, як акцентовано говорить про ринкову вартість для всіх споживачів Коболєв, ймовірно, скоро ці поняття не диференціюватимуться і населення платитиме за тією ж вартістю газу, що й промисловість).

Ринкова ціна визначається вже сьогодні за правилами попиту і пропозиції, а тариф встановлюється «незалежним» регулятором, який досі не має правової підстави для функціонування, а саме Закону, і який досі виконує свої функції на підставі положення, затвердженого Указом Президента України.

По-друге, коригування тарифу на основі факторів вартості імпорту та курсу гривні й без того передбачене програмою співпраці з МВФ. Що ж виходить? Нам повторно підсовують ту ж страву, тільки з іншою подачею.

На підтвердження того, що ринкова ціна має місце вже сьогодні для промислових споживачів, свідчить таке.

Внаслідок скасування державного регулювання цін на газ для всіх категорій споживачів, крім населення та ТКЕ для потреб населення, з 1 жовтня 2015 року НАК «Нафтогаз України» відкоригував ціни на газ для промислових споживачів залежно від умов оплати та обсягів постачання. Газ реалізовуватиметься за цінами від 5 739 грн/тис. куб. м (на умовах передоплати для великих споживачів, що не мають заборгованості перед «Нафтогазом») до 6 470 грн/тис. куб. м без врахування податків та вартості транспортування.

Вийшовши з такою ціновою пропозицією, НАК «Нафтогаз України» обвалив ціни приватних газових трейдерів на 10–15 %.

Відповідно до звітів компанії за 2014 рік, частка НАКу на оптово- промисловому ринку торгівля газом склала 35 %, або ж 5,3 млрд куб. м. У той же час інші постачальники поставили на ринок близько 10 млрд куб. м газу.

Співвідношення цього показника до загальної виручки компанії становила 54,4%, або ж 24,7 млрд грн.

Вбачається, що НАК прагне збільшити свою роль на ринку промислових споживачів, відповідно, збільшити виручку компанії за рахунок продажу природного газу підприємствам.

Для фінансового оздоровлення компанії це непогано – можливо, оздоровившись, припиниться долання дефіциту за рахунок бюджетного фінансування та населення, хоча апетит приходить під час їжі, тому навряд.

Разом з тим, посилання на імпортну вартість та курс наразі лунають неспроста. Так, цього тижня важливою новиною став прогноз середньорічної ціни російського газу для України в 2016 році на рівні 146,47 долара за тисячу кубометрів. Про це йдеться в розрахунках надходжень до федерального бюджету Росії.

Обсяг експорту газу в Україну, оподатковуваний митом, у 2016 році очікується на рівні 10 млрд кубометрів. Ставка експортного мита на газ становить 30 %. $ 150 за прогнозним на 2016 рік курсом в 24 грн/1 $ = 3600 грн за 1000 куб. м.

За умови збереження чинних цільової надбавки, тарифів на постачання та транспортування, ПДВ отримаємо приблизний розрахунковий тариф у 5,4–5,5 грн за 1 куб. м.

Цілком вірогідно, що черговою порцією брехні буде повідомлення Уряду та НКРЕКП у квітні 2016 року про те, що за результатами перерахунків та розрахунків, на виконання вимог мітингувальників встановлено єдиний тариф у 5,6 грн за 1 куб. м. для населення. І буде подано це приблизно так: «Нічого собі – було ж 7,2 грн, а тут ми аж на 2 грн тариф зменшили, і не забувайте про субсидії. Як бачите, держава дбає про Вас».

У цілому це риторика, але такий розвиток подій є більш ніж вірогідним, і він відповідає ринковим умовам, а не політиці Уряду йти назустріч населенню. Ринкові ж відносини у нас формуються виключно завдяки міжнародним фінансовим донорам, які в обмін на гроші змушені вимагати у можновладців робити хоч щось.

Поряд з цим прогноз ціни імпортного природного газу ставить у незручне становище А. Яценюка, хоч останній вже давно в ньому перебуває.

Пригадаймо вересневе повідомлення прем’єр-міністра України: «Собівартість газу власного видобутку становить залежно від свердловин і підприємств від 70 до 100 доларів. Але в цю собівартість не входить найосновніше – інвестиції, які нам необхідні для того, щоб бурити нові свердловини».

Виходить, що імпортний газ на кордоні коштуватиме приблизно стільки ж, скільки й газ власного видобутку з врахуванням інвестицій? Нонсенс.

Чекаємо на нову казку в неділю в десятихвилинці.

І на завершення паливно-енергетичної теми – декілька слів про те, як відбувається утеплення населення.

Голова Держенергоефективності Сергій Савчук повідомив, що в жовтні видано рекордну суму «теплих» кредитів — 227,8 млн грн, а станом на 26 жовтня 2015 року банки видали 49 113 таких позик на загальну суму 810,9 млн грн. Загальна кількість виданих ОСББ «теплих» кредитів із початку дії програми по Україні становить 94 на загальну суму 10,60 млн грн. За його словами, Дніпропетровські ОСББ стали найактивнішими учасниками державної програми, оформивши 9 «теплих» кредитів.

Про що це свідчить? У першу чергу про те, що теплими кредитами на утеплення стін, встановлення приладів обліку та заміну вікон скористалися приватні домогосподарства. Вкрай низька статистика по ОСББ свідчить про те, що цей інститут не виконує тієї ролі, яку він покликаний виконувати, оскільки кількість кредитів, що надаються на утеплення саме багатоквартирних будинків, є вкрай низькою, і, як би не було, саме такі будівлі є основними споживачами комунальних послуг, саме такі будинки потребують теплоізоляції. На стадії постачання теплової енергії та природного газу ці споживачі несуть найбільші втрати.

Реагуючи на низьку популярність кредитів серед ОСББ, цього тижня прес-служба Ощадбанку поширила повідомлення про те, що кредити для ОСББ строком на 1 рік надаватимуться під 23 % річних, а понад рік — під 24 % річних.

Середньо- чи довгостроковий кредит під 24 % річних? Нечувано «вигідна» пропозиція, стимул наприкінці жовтня починати утеплення будинку.

Тепер зупинімося на питаннях фінансової допомоги Україні та її інвестиційної привабливості

Про те, як наш Уряд та Верховна Рада України заграють із фортуною, не виконуючи контрольні маяки, визначені програмою співпраці з МВФ, ризикуючи існуванням України як такої, «Публічний аудит» зазначав у попередньому тижневому огляді.

Зазвичай, коли в силу банального невиконання Україною попередніх заходів, визначених програмою, поставало питання щодо отримання чергового траншу фіндопомоги МВФ, на виручку нашим урядовцям приходили США. Так було при наданні перших двох кредитних гарантій, в тому числі в першій половині цього року.

Так, Уряд України в травні цього року підписав угоду з Урядом США про отримання нашою країною кредитних гарантій на $ 1 млрд у рамках декларації про надання кредиту на $ 2 млрд, сума яких може бути збільшена ще на $ 1 млрд у разі успішного проведення реформ в Україні.

Цього тижня, в понеділок, міністр торгівлі США Пенні Пріцкер після зустрічі з Петром Порошенком повідомила, що США мають намір надати Україні третю мільярдну кредитну гарантію. Дещо пізніше цього ж дня вже на брифінгу вона розповіла, що Україна в найближчі місяці отримає кредитні гарантії США на $ 1 млрд у разі успішної реалізації програми Міжнародного валютного фонду і проведення антикорупційної реформи.

«Основними попередніми умовами виділення кредитних гарантій є виконання програми МВФ і боротьба з корупцією, антикорупційна реформа», – сказала вона.

Як повідомлялося, кредитні гарантії США на суму $ 1 млрд, які Україна може отримати через декілька місяців, будуть спрямовані на проведення реформ в економіці та поліпшення інвестиційного клімату.

До речі, поліпшення інвестиційного клімату – одна з топ-тем в Україні протягом цього тижня.

Так, відповідальний міністр та члени Кабміну в цілому з неприхованою гордістю зазначали, що Україна в рейтингу Світового банку за легкістю ведення бізнесу піднялася з 87 на 83 місце, що є свідченням впровадження реформ.

У декількох тезах зазначимо, за рахунок чого відбулось це зростання. Фактично, єдиним критерієм, який входить у структуру загальної оцінки, в якому Україна досягла успіхів, є підвищення з 70-ї позиції на 30-ту в рейтингу легкості реєстрації бізнесу, за швидкістю отримання свідоцтва платника ПДВ. Так, в Україні, щоб зареєструвати підприємство, потрібно пройти чотири процедури, тоді як, до прикладу, в Німеччині — 9; строк реєстрації в Україні — 7 днів, у Німеччині – 10,5.

Стосовно інших критеріїв: отримання кредитів – 19 місце (у минулому році –17-те); захист інвесторів – 88 місце (у минулому році – 89-те); вирішення неплатоспроможності – 141 місце; оподаткування – 107 місце; під’єднання до електромереж – 137 місце (приміром, у Польщі — 39-те); отримання дозволу на будівництво – 140 місце; міжнародна торгівля – 109 місце; забезпечення виконання зобов’язань – 98 місце.

Тобто, за тими критеріями, на які в першу чергу звертають увагу міжнародні фінансові групи та інвестори, оцінюючи інвестиційну привабливість, не те, що не відбулось покращень, спостерігається навіть тенденція до погіршення умов ведення бізнесу.

Далі. Індекс інвестиційної привабливості України у ІІІ кварталі цього року на противагу ІІ кварталу знизився на 0,1 бала – до 2,55 бала з п’яти можливих. Про це йдеться в дослідженні Європейської бізнес-асоціації.

Три бали – це нормальний рівень, а все, що нижче, має негативне значення. Згідно з отриманими даними, 89 % бізнесменів не задоволені станом інвест-клімату в Україні. Топ-менеджери констатують, що рівень боротьби з корупцією не відповідає її розмірам, а реформи, на жаль, втілюються занадто повільно і мляво. Більше половини опитаних бізнесменів не очікують позитивних змін у IV кварталі 2015 року. Лише 12 % респондентів вважають, що Україна буде досить прибутковим напрямом інвестування для нових інвесторів у жовтні–грудні 2015 року.

«Якщо інвестор буде розуміти, що його права захищені, що до нього не прийдуть вимагати хабарі, якщо він не стане об'єктом нескінченних експериментів у податковій і митній сферах, – він буде працювати в інтересах економіки країни, вкладати гроші і розвиватися. Якщо ні – рівень інвестиційної привабливості буде і далі залишатися вкрай низьким», – зазначила виконавчий директор ЄБА Ганна Дерев'янко.

Крім того, цього тижня Нідерландсько-британська нафтогазова компанія Shell, яка починала процес розробки родовищ нетрадиційних вуглеводнів у Харківській та Донецькій областях, остаточно вийшла з цього проекту. Нагадаємо, у грудні 2014 року від інвестиційного проекту в Україні з розробки сланцевого газу на Олеській площі відмовилася американська корпорація Chevron.

Площа Юзівської ділянки становить майже 8000 км кв., а прогнозні запаси газу оцінюються в 4,1 трлн кубометрів. Проект розробки родовищ вуглеводнів на Юзівській площі, який проводиться через компанію «Надра Юзівська», зі слів міністра Демчишина, не закрився і Україна шукатиме нового інвестора.

А вже 27 жовтня 2015 року в газеті «Урядовий кур'єр» «Надра Юзівська» оголосила про відбір інвестора для розробки газової площі в рамках УРП.

У когось є сумні стосовно того, що якщо конкурс відбудеться, то інвестором з часом виявиться компанія, пов’язана з кимось із представників сьогоднішньої політичної еліти?

Повернімося до питання боротьби з корупцією та проведення реформ як запоруки міжнародного фінансування.

Є умовні успіхи)

Арсеній Яценюк вимагав звільнити корупціонерів із ДФС минулого тижня? Будь ласка! «На понеділок я уже звільнив 42% керівного складу центрального апарату і 15% керівників в областях. Це майже 80 людей», – повідомив Голова Державної фіскальної служби Насіров.

Прем’єр-міністр України так захопився боротьбою з корупцією, що цього тижня на брифінгу після зустрічі з міністром торгівлі США Пенні Прітцкер заявив, що Україна просить Європейський Союз створити фонд оплати праці високопоставлених чиновників. «Ми попросили наших європейських друзів забезпечити донорський фонд… для зарплат і окладів для високопоставлених чиновників і тих, хто насправді може втілювати реформи в цій країні», – сказав прем’єр.

Цинічно, смішно, а головне, «сказано з властивою йому мімікою» (згадайте цитату мера Харкова з відомого ролику – продовження фрази матиме місце і в цьому випадку)!

Якщо простіше, то Уряд готовий боротися з корупцією грошима ЄС, а реформи у нас, виявляється, втілюють високопоставлені чиновники і тільки для них потрібна особлива система оплати праці. Наведені вище рейтинги інвестиційної привабливості якось не дають підстав вірити в такі твердження.

А щодо реформ, зокрема лакмусової та показової, пов’язаної і з питанням бюджетування, тобто податкової, то цього тижня голова комітету ВР з податкової і митної політики Ніна Южаніна в ході презентації проекту заявила, що вона надала розрахунки МВФ і представник Фонду пообіцяв на початку листопада надати відповідь: підтримує останній проект Фонд чи ні.

Пропонуємо спрогнозувати: проект Податкового кодексу Мінфіну до ВР ще не внесено; профільний комітет, очолюваний Южаніною, впевнено просовує власний і вже зареєстрував його у Верховній раді України, при цьому розуміючи, що МВФ схильний підтримати проект саме Мінфіну. Відповідно, протидія тому законопроекту, який запропонує Мінфін, з боку Ради буде колосальною, і, як наслідок, консенсус віднайдуть шляхом банального шантажу та вимагання. Сторону «агресора» знову ж таки посядуть міжнародні країни-донори: хочете гроші, кредитні гарантії від США на $ 1 млрд, тоді ухвалюйте проект Мінфіну.

Відтак, за тиждень до нового року або вже в наступному році Україна побачить бюджет на 2016 рік.

Ще одне ключове питання для економіки України сьогодні – приватизація

Надходження до державного бюджету від приватизації за підсумками січня–вересня становили 126,8 млн грн, що становить 0,7 % від встановленого на поточний рік плану.

У січні–вересні ФДМУ через фондові біржі виставив 67 пакетів акцій 44 акціонерних товариств загальною номінальною вартістю 959,3 млн грн, продав п’ять пакетів акцій за 100,5 млн гривень.

Згідно з затвердженим на 2015 рік державним бюджетом від приватизації планувалося отримати 17 млрд гривень. При цьому голова Фонду Ігор Білоус повідомив, що ФДМУ в 2015 році не виконає план з наповнення бюджету від приватизації державних підприємств. За його словами, від приватизації у 2015 році планується отримати 1 млрд гривень.

Велика приватизація у нас очікує змін до законодавства – привіт все тій же ВР України. Вона перенесена на наступний рік.

Малу приватизацію здійснюватимуть і в цьому році. Ось що про це зазначив очільник Фонду Білоус: «...там 907 об'єктів малої приватизації. Здебільшого це нерухомість — їдальні, прохідні, напівіндустріальні об'єкти, невеликі. Ми для них уперше запустили голландські аукціони, там ціна спускається до 100 тис. грн і менше. Ми повинні їх продавати. Вони висіли десятки разів у продажу, і їх ніхто не купував. А зарплати тим же сторожам, бухгалтерам платити треба. За електрику платити потрібно. Гроші з держбюджету йдуть, і ніхто їх не рахує, ніхто не знає цієї цифри. Стоять собі ці об'єкти, податку на землю не платять, зарплати мінімальні, є якісь орендні договори. Куди йдуть ці гроші за оренду, скільки?». Грубо кажучи, основне – це скинути баласт, і не важливо за скільки грошей. Справжній державницький підхід! Такий чиновник заслуговує на оплату праці зі спецфонду, про який згадувалося вище. Ось воно, справжнє обличчя реформ.

Складно сказати, до якої з двох приватизацій відніс Фонд держмайна «НДІ електромеханічних приладів», однак, не вдаючись у подробиці розслідування, лобізму і т. ін., хочемо навести для аналізу та розуміння процесів, які відбуваються в державі, цитати з інтерв’ю очільника Фонду Ігора Білоуса, пов’язані з цим об’єктом:

«”Cтратегічне” (підприємство – примітка автора) уже шість років не одержує ніяких держзамовлень. За землю не платить, земля взагалі не оформлена. Основний вид його діяльності – здавання в оренду площ. Зокрема, на території багато років перебуває заклад “Корвет” – триповерховий розважальний комплекс із саунами, рестораном та іншим.

…Нам прокуратура доручила провести службову перевірку. Уже втретє нас не пустили на підприємство… Це відбувається на кожному третьому об'єкті. Їхні директори вже давно вважають себе власниками, знати нас не знають, спілкуватися не хочуть. І ніякої звітності у нас доладно й немає. <…> Ми звернулися в СБУ, адже всі стратегічні об'єкти мають перевірятися першим відділом, а в СБУ нічого про це не знають. Ми організували перевірку, записали в неї всіх, кого можна було, включаючи КРУ й СБУ, а перевірити не можемо. Я вже зустрічався з Аваковим, він пообіцяв мені міліцейську підтримку, щоб ми, вдумайтеся, зайшли на наше ж підприємство, щоб перевірити, що там насправді є. Чи є там документи і які.

…Усе кажуть, що ми продали півкраїни за три копійки. Але в нас є експертиза. Ми зробили оцінку за тією методикою, яка у нас є. Грубо кажучи, балансовим методом. Оцінили об'єкт у 15 млн грн… продали за 16 млн. Прокурори говорять, що об'єкт коштує 200 млн грн. А я вам кажу, що він не коштує 200 млн. Тому що “Президент-готель”, який ми теж будемо виставляти, міжнародні експерти оцінили лише в 330 млн грн. Чому? Тому що в цьому підприємстві немає ніякої економіки… Для того щоб було одним банкрутством менше, ми й провели приватизацію. І продаємо ми корпоративні права, а не оформлену землю. Зрозумійте, земля там не оформлена, це не земля підприємства, це земля міста. Її ще треба оформити, заплатити за оренду. Але вже говорять і про 17, і про 7 га, кому як подобається…

От у нас є реальний інвестор (ПАТ “Вентиляційні системи”, що виграло аукціон. — Ю.С.), який хоче там запустити виробництво двигунів. Абсолютно нормальна українська компанія з мільярдними оборотами, сотнями робочих місць, з реальним виробництвом, експортною виручкою, сплаченими податками. Приходить і, за великим рахунком, робить нам ласку, купуючи НДІ. І тут прибігають прокурори, зупиняють приватизацію».

Підсумовуємо. У словах очільника Фонду державного майна максимально повно відображається сьогоднішня спільна, єдина державна ідея та політика, спрямована на процвітання. Чиє процвітання? Якщо говорити формально та умовно, то України, якщо фактично, то категорично єдиний висновок зробити складно, оскільки в кожному випадку буде інше прізвище.

Теза стосовно того, що земля не оформлена, наштовхує на запитання: чи міг Білоус публічно звернутися до очільника Уряду та голови КМДА, аби провести круглий стіл, з такою риторикою: «Хлопці, цей об’єкт без оформленої землі коштує 16 млн грн, із землею – 200 млн грн. Давайте оформимо правоустановчі документи на землю та принесемо в бюджет в 10 разів більше коштів?».

Це б вимагало на декілька місяців більше часу, але ж користі для держави значно більше.

Тепер стосовно тези, що немає доступу до документів та на підприємство. Аналогічний круглий стіл, тільки за участю Авакова, Шокіна, Насірова, представників Укроборонпрому, СБУ. У когось є сумніви, що ці інститути влади не забезпечили б доступу на територію підприємства?

Не існує проблем, яких не можна вирішити. Питання полягає лише в тому, чи хочуть люди докладати зусиль для цього, чи об’єднані вони спільною ідеєю? У випадку приватизації та того, як цей процес описує Ігор Білоус, ми явно вбачаємо, що спільними ці ідеї язик не повертається назвати.

У світлі того, що в 2016 році нас очікує «Велика приватизація», а такі прогалини допускаються на стадії репетицій, цілком вірогідно, що увесь приватизаційний актив буде продано як баласт – просто для того, щоб скоротити бюджетні витрати.

Такі висновки напрошуються самі по собі, але нехай кожен їх зробить сам.

І наостанок декілька слів про реформування Державного агентства резерву

Цього тижня Державне агентство резерву поширило повідомлення, що в Україні мають бути створені стратегічні запаси нафтопродуктів. Запропоновано створити холдинги зі зберігання зерна, а також нафтопродуктів на базі теперішніх потужностей Державного резерву України.

Концепція створення цього органу – Державного стратегічного резерву – має бути винесена на розгляд Кабінету Міністрів України до кінця 2015 року. Зі слів голови агентства Вадима Мосійчука, «Україна — чи не єдина країна на континенті, яка взяла на себе зобов'язання з формування резервів нафтопродуктів відповідно до Євродирективи 2009/119/ЄС від 14 вересня 2009 р. і ще нічого для її імплементації не зробила».

Паливний резерв повинен буде містити, крім нафти і нафтопродуктів, також і запаси газу та вугілля. Ресурс треба накопичити як мінімум на 61 день середньоденного споживання, хоча деякі країни здійснюють це в обсязі споживання на 90 днів.

Загалом стратегія створення стратегічного запасу палива є правильною та необхідною і сподіваємось при формуванні запасу не будуть допущені помилки, які супроводжувалися при закупівлі дизпалива Державним агентством резерву протягом минулого та поточного років.

Нагадаємо, що 29.09.2015 року Держрезерв завершив багатостраждальну та довготривалу процедуру закупівлі дизельного пального, уклавши відповідний договір на постачання 18 тис. т дизельного палива, переможцем якої було визнано ТОВ «Вог Аеро Джет» за ціною 23 970 гривні за тонну з ПДВ.

З квітня 2015 року, коли було акцептовано пропозицію, тривали розгляди скарг учасників закупівлі, і за цей час вартість дизпалива на ринку значно знизилася, у зв’язку з чим напередодні укладення договору ціну контракту було зменшено на 118 млн грн.

Цю подію у вересні було поширено у пресі як неймовірну перемогу Мінекономрозвитку та Держрезерву – мовляв, вдалося отримати аж 30 % знижку, хоча насправді йшлося просто про приведення вартості товару до умов ринкової ціни.

Розрахунок за квітневою ціною однозначно став би предметом розслідування правоохоронних органів, тому був варіант або відмовитися від укладення договору у звязку з втратою необхідності в предметі закупівлі, або досягати згоди з переможцем щодо знижки.

Звісно, представники Державного агентства резерву можуть заперечувати та спростовувати інформацію про можливість відмови від укладення договору з посиланням на рішення суду. Однак цьому випадку була одна підстава, загалом достатня для цього, а саме: сам предмет закупівлі. «Публічний аудит» більш детально зупинявся на цьому питанні в окремому дослідженні, а для нашого тижневика нагадаємо хронологію закупівель пального Держрезервом.

Так, перша закупівля, запланована відомством, датована 17.06.14 року – її предметом було дизельне пальне, літнє (-5).

Наступна закупівля 24.09.15 передбачала придбання зимового дизпалива.

Останню процедура, тобто ту, за якою в результаті було укладено договір, оголосили 24.12.14 року, її предмет – дизель зимовий з датою розкриття пропозицій конкурсних торгів 04.02.15.

У подальшому 04.03.15 до документації конкурсних торгів внесено зміни та предмет змінено на дизпаливо літнє, яке в підсумку і закупив Держрезерв. Навіть якщо припустити, що переможець конкурсу встигне поставити до кінця жовтня увесь обсяг за договором, використання цього дизпалива можливе тільки по завершенні зими, тому станом на сьогодні резерв, який забезпечував би потребу дизпалива протягом найближчих 60 днів, в Україні немає.

Стосовно зберігання зерна, то, за словами Мосійчука, у цьому питанні повністю покладатися на приватний сектор недоцільно (реформа Держрезерву враховує, що стратегічний резерв зберігатиметься на двох майданчиках). «У рамках оновленої структури ми плануємо організувати холдинг, в який зберемо елеватори і комбінати хлібопродуктів, що зберігатимуть зерно і матимуть можливість швидко його переробити».

«Холдинг повинен мати правильну корпоративну структуру: наглядову раду, незалежних директорів, якісне корпоративне управління. Працювати він має прозоро, тарифи повинні бути уніфіковані».

Нова структура, яка об’єднає елеватори та комбінати хлібопродуктів, це цікава бізнес-модель. У період відсутності потреби в переробці стратегічного запасу хлібокомбінати будуть вести прибуткову господарську діяльність, а отже, від комерційної діяльності наповнюватимуть бюджет. Оскільки власником цієї нової корпоративної структури з розподілом на види діяльності зі з берігання та виробництва буде, сподіваємося, все ж таки держава.