"Радянський заповідник" для ДБН. Впровадження єврокодів відклали ще на 10 років

Але впровадження єврокодів в Україні – це критичне питання для інтеграції українського будівельного ринку в європейський простір

Коли треба здивувати будівельників – Мінрегіон виявляється напрочуд креативною організацією. Під кінець минулого року за його наполегливого сприяння уряд фактично згорнув реформу містобудування, а тепер Мінрегіон повідомив, що розробив проект концепції розвитку в Україні системи технічного регулювання та нормативного забезпечення у будівництві до 2031 року. І запевняє нас: «Протягом 10-ти років планується прийняття в Україні, як національних, не менше 90% європейських стандартів на будівельну продукцію». Що саме тут не так? А те, що запроваджувати єврокоди Мінрегіон мав розпочати ще майже 10 років тому, коли Україна їх ратифікувала! І тепер нам урочисто кажуть, що треба почекати ще 10 років.

Починаючи з 2005 року, коли українська влада оголосила про свою однозначну спрямованість на євроінтеграцію і надала в односторонньому порядку громадянам держав ЄС безвізовий режим, почалися суттєві зміни у нетарифному регулюванні доступу товарів та послуг на український ринок. Насамперед, це було помітно у поступовій відмові від радянських «ГОСТів» і спробах перейти на використання міжнародних та європейських стандартів якості та управління виробництвом.

Не оминула ця тенденція і будівельну галузь. Гармонізація вітчизняної будівельної нормативно-правової бази з європейською мала б проявитися у переході до використання єврокодів. Нагадаю, що Єврокоди – це комплекс стандартів із проєктування конструкцій, розроблених Європейським комітетом стандартизації (CEN) з початку 1990-х років. Єврокоди разом із Євростандартами являють собою апарат забезпечення контролю за будівництвом та гарантії довговічності будівлі. 

З 1 липня 2013 року використання єврокодів в Україні стало правомірним. В принципі, єврокоди мали повністю замінити вітчизняні ДБН. Оскільки ратифіковані міжнародні правові норми є вищими за національні. Зокрема, ще у 2016 році Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства збиралося адаптувати сертифікацію будівельної продукції під європейські стандарти, які регулюються регламентом ЄС №305. Зараз 2021 рік, а впровадження єврокодів залишається на тому самому рівні, що й 5 або 10 років тому. 

Щоб хоч якось пояснити відсутність прогресу у впровадженні процедур гармонізації та заміни ДБНів на єврокоди, з боку чиновників та «експертів-активістів» лунає вигадка про те, що «українська будівельна галузь до них ще не готова». Тобто, виходить, що не готова вона постійно вже чи не десять років поспіль і ще стільки ж лишатиметься не готовою. Виникає питання, а чи хтось її готував ті десять років, що вже минули? 

Нагадаю, що однією з основних відмінностей ДБН від єврокодів є зорієнтованість останніх на комп’ютерні, а не ручні методи розрахунку. Окрім того, кожна країна ЄС через національний орган із стандартизації реалізує єврокод або відповідну частину єврокоду як національний стандарт. 

На відміну від єврокодів, Державні будівельні норми – це складна, заплутана, іноді й суперечлива система норм і стандартів. У Мінрегіоні це прямо визнають, коли кажуть про мотиви заміни ДБНів на єврокоди: «Довгий час технічне регулювання у будівництві в Україні, зокрема, оновлення ДБН та стандартів, характеризувалося відсутністю комплексного, підходу, що спричинило роздрібненість та фрагментарність існуючого на сьогодні нормативного забезпечення у будівництві». І... пропонують почекати зі скасуванням тих самих ДБНів ще 10 років!

ДБНи іноді просто неможливо пояснити з точки зору здорового глузду. Наприклад, чому існує норматив мінімальної площі кімнати в квартирі, якщо він ніякого стосунку ані до безпеки будівництва, ані навіть до санітарних норм не має? Очевидно, що це ускладнює життя для забудовників і часто ігнорує запити споживачів. 

Натомість єврокоди забезпечують значно більшу гнучкість і клієнтоорієнтованість в роботі забудовників – європейські стандарти визначають не що можна будувати, а лише як. Що будувати – диктує ринковий попит, потенційний покупець. 

І – стара й улюблена українська пісня про інвестиційну привабливість та євроінтегрованість: оскільки єврокоди – універсальні та їх впроваджують всі країни ЄС, то завдяки використанню їх у своїй роботі з проектування та інших інженерно-технічних рішень, українські девелопери отримали б доступ до практично всього європейського ринку промислового та житлового будівництва. А європейські девелопери не мали б зайвого головного болю з реалізацією своїх інвестиційних проектів в Україні.

Отже, факти у підсумку: реформу містобудівної галузі, яка розпочалася 13 березня 2020 року, зупинено у грудні минулого року. Запровадження єврокодів знову  доручено Мінрегіону, який з незрозумілих причин каже, що на це треба ще 10 років на додаток до тих 10-ти, що вже минули безрезультатно. А ця хронічна невирішеність питання із запровадженням єврокодів означає лиш одне – український будівельний ринок волею чиновників найближчими роками залишатиметься  «радянським заповідником».