В зоні енергетичної уваги

Які висновки має зробити Україна з найпотужнішої атаки РФ по об’єктах енергетики

Наприкінці серпня Україна пережила потужну комбіновану атаку росіян по об’єктах вітчизняної енергетики. Експерти відзначають, що серед цілей були і електромережі, що ведуть до вітчизняних АЕС, які у нинішніх умовах виглядають осередком стабільності у питанні виробництва електроенергії.

Російський псевдополітолог Марат Баширов (він 10 років тому кілька місяців називав себе «прем’єр-міністром» самопроголошеної ЛНР та перебуває в обслузі воєнного злочинця Бородая та енерго-боса Новака) відзначив, що дата атаки була спланована невипадково. Ремонтні та профілактичні роботи на більшості енергетичних об’єктів України завершено, наближається опалювальний сезон, ліквідувати дефіцит електроенергії буде вкрай непросто.

Ще один фактор – The Washington Post та Le Monde (кожна у різній тональності) написали про переговори між російськими та українськими представниками, які начебто мали місце у Катарі. Предметом домовленості мала стати взаємна відмова від ударів по енергетичних об’єктах. Каталізатор цієї спроби перебуває у Вашингтоні, пам’ятаєте, як обурили міністра оборони США Ллойда Остіна атаки українських дронів по російських НПЗ? Тепер у інформаційному просторі гуляє версія, що Росія відмовилася від домовленостей після вторгнення ЗСУ до Курської області. Вона відображає західну оптику сприйняття російсько-української війни.

Українці насправді ще 10 років тому, після Іловайської трагедії, отримали болісний урок щодо неможливості домовлятися з росіянами. Думати про можливість домовитися з Путіним – означає обманювати самих себе та фактично занапастити. Ми маємо покладатися на наших захисників та енергетиків, адже у тому, що наприкінці серпня не стався тотальний блекаут – заслуга саме їх. Так само варто розуміти, що Кремль не зупиниться у своїх спробах знищити українську енергетику. Це питання для РФ є стратегічно важливим, адже широкомасштабне вторгнення триває понад 900 днів попри сподівання Кремля на бліцкриг. Путін та його оточення добре розуміють, що завдати вирішального удару вони можуть зсередини українського суспільства, а не на фронті.

Українська дипломатія зараз зосередилася на спробах переконати країни НАТО та ЄС збивати російські ракети та дрони у безпосередньому наближенні до власних кордонів. Завдання направду виглядає непростим, оскільки на Заході все ще панує прагнення рахуватися з Росією як потужним геополітичним гравцем. До речі, успішна операція ЗСУ в Курській області мала б сприяти деміфологізації Росії. Звернемо увагу на ще один напрям - посилення протиповітряної оборони. Україні варто сформувати запит на засадах гуманізму, адже комплекси ППО/ПРО не можна називати наступальною зброєю. Ракетний удар по «Охматдиту» та атаки енергетичної інфраструктури – це воєнні злочини, застерегти від їх повторення можна посиленням протиповітряної оборони України.

На порядку денному – постачання Україні енергетичного обладнання для ремонту об’єктів генерації та будівництво нових електростанцій та маневрових потужностей. Виглядає дивним, що Верховна Рада спростила імпорт обладнання для сонячної енергетики, проте не вжила відповідних заходів щодо енергетики вітрової, яка має більше можливостей для використання. Та й досвід сусідів можна використати. Схоже, парламентаріям треба подарувати підбірку творів українських класиків, які оспівують вітер, бо інакше це питання з місця не зсунути.