"Використання права на зло": практика Верховного Суду
Чи можливо використовувати "право на зло" з метою уникнення виконання своїх зобов'язань?
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність учасників цивільних правовідносин. Тобто дії таких учасників мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою до інтересів іншої сторони відповідного правовідношення.
На жаль, поведінка учасників цивільних правовідносин не завжди є добросовісною. Навпаки, досить часто трапляються ситуації, коли одна із сторін договору свідомо намагається уникнути виконання своїх зобов’язань, наприклад, зі сплати боргу, використовуючи при цьому різноманітні правові механізми.
За таких обставин, інша сторона договору має право звернутись до суду за захистом своїх порушених прав і саме суд має бути тією інстанцією, яка забезпечить дотримання принципів добросовісності, справедливості та верховенства права і унеможливить «використання права на зло» в цивільних правовідносинах.
У зв’язку із наведеним, особливої уваги заслуговує постанова Верховного Суду від 10.02.2021 року у справі № 754/5841/17.
Згідно з обставинами цієї справи місцевий суд заочним рішенням стягнув з відповідача на користь позивачки борг, а згодом за заявою відповідача скасував це рішення і призначив справу до розгляду в загальному порядку.
Тим часом відповідач, з метою уникнення виконання обов’язку зі сплати боргу, уклав зі своєю матір'ю договір дарування 1/3 частки квартири, що належала йому на праві власності.
В подальшому мати відповідача уклала договір купівлі-продажу спірної частки квартири з іншою третьою особою.
Позивачка просила суд визнати недійсним договір дарування спірної частки квартири, а також застосувати як спосіб цивільного захисту процедуру реституції (повернення спірної частки квартири первісному власнику – боржнику).
Місцевий суд відмовив у задоволенні позову, вказавши, що в діях відповідачів не міститься ознак умислу, спрямованого на приховування реальної мети укладення оспорюваного договору.
Натомість апеляційний суд це рішення скасував, визнав оспорюваний договір дарування недійсним, а в застосуванні реституції відмовив, оскільки така вимога може бути пред'явлена лише стороною недійсною угоди, а позивачка не є стороною такого договору.
Верховний Суд за результатами розгляду цієї справи зазначив, що у цій справі очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони оскаржуваних договорів) "вживали право на зло", оскільки цивільно-правовий інструментарій (укладені оскаржувані договори) використовувався учасниками для унеможливлення звернення стягнення на частку боржника у спірній квартирі і зумовив настання негативних наслідків для позивачки.
Укладення будь-яких договорів не може використовуватись як механізм для уникнення виконання боржником своїх зобов’язань стосовно повернення боргу, оскільки в такому випадку порушуються інтереси кредитора, який не в змозі буде задовольнити свої вимоги за рахунок майна такого боржника, що явно не відповідає принципу добросовісності, справедливості та порушує принцип верховенства права.
За таких обставин, Верховний Суд вважає, що існують підстави не тільки для визнання договору дарування спірної частини квартири недійсним, а й для повернення 1/3 частини квартири у власність боржника, оскільки останній разом зі своєю матір’ю та іншою третьою особою «вживали право на зло», що спричинило порушення інтересів позивачки.
При цьому, Верховний Суд також зазначив, що у випадку, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом, проте є ефективним та не суперечить йому, а закон у свою чергу не визначає іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Необхідно визнати, що практика відчуження майна та будь-яких активів з метою уникнення виконання зобов’язань щодо оплати боргу є досить поширеним явищем в Україні.
Саме тому зазначеним судовим рішенням Верховний Суд створив черговий прецедент, який покликаний зменшити потенційні недобросовісні дії учасників цивільних правовідносин та забезпечити практичну реалізацію принципів добросовісності, справедливості та верховенства права.
- Кабмін-шатл: змінилися крісла, але не пілоти Дана Ярова 17:12
- HR-документообіг: коли кожна хвилина – це репутація Олександр Вернигора 16:52
- ЗЕД і валютний контроль у 2025 році: що варто знати бізнесу Юлія Мороз 15:05
- Виклики і успіхи у врегулюванні авіаційних страхових спорів Сергій Дзіс 14:32
- Що означає URC2025 у Римі для енергетики України та ЄС: підсумки та аналітика Ростислав Никітенко 11:11
- Молдавський експеримент: коли іноземні експерти замінюють народний суверенітет Юрій Григоренко 10:19
- Заметки по итогам Римской конференции: вопросы возрождения Украины Вільям Задорський вчора о 18:59
- Что меняется в отсрочке для преподавателей: разбор законопроекта №13193 Віра Тарасенко вчора о 15:30
- Що означає історичне рішення ЄСПЛ у справі "Україна та Нідерланди проти росії" Юлія Овчинникова 12.07.2025 20:59
- Пенсійна рулетка Андрій Павловський 11.07.2025 19:35
- Чому у відпустках приймають рішення про звільнення? Ольга Малахова 11.07.2025 17:10
- Made in Vietnam, approved in Kyiv: схема по-новому Дана Ярова 11.07.2025 17:02
- Час розблокувати будівництво нових об'єктів та залучення інвестицій в громадах Лариса Білозір 10.07.2025 20:41
- Заповіт у Дубаї: нові можливості для українців у DIFC Courts Олена Широкова 10.07.2025 15:45
- Конфлікти у бізнесі: як перетворити загрозу на джерело зростання Олександр Скнар 10.07.2025 14:36
-
Американці отримали контроль над одним з найбільших зернових терміналів в Одесі
Бізнес 16400
-
50 000 грн при народженні та 7000 грн щомісяця: уряд схвалив нову підтримку родин з дітьми
Фінанси 8255
-
Як почати день так, щоб усе встигати: робоча формула перших 30 хвилин
Життя 6363
-
У медзакладах Києва відбулися обшуки: БЕБ розслідує махінації з eHealth – фото
Бізнес 4565
-
Бути собою чи грати на публіку: чи варто ділитися своєю вразливістю в Instagram
Життя 3159