Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
17.06.2016 10:02
Чим загрожує новий виток антиукраїнської пропаганди РФ?
Вадим СидорчукНародний депутат України VIII скликання (2014-2019)
Усе нове – це добре (або ж не дуже) забуте старе. Саме цим принципом, здається, керуються сучасні російські пропагандисти, повертаючись до заїждженого наративу про Україну. Але що це означає в контексті російсько-української війни і чим може нам загрожуват
Навіть побіжний погляд на російську пропагандистську риторику останніх тижнів показує дивну на перший погляд картину. У публічний дискурс знову повертаються затерті й неоковирні у своїй безглуздості шаблони про українських «нацистів» (або «фашистів» – т.зв. «знавці» історії з РФ однаково не бачать різниці) та «хунту».
Численні шоу кремлівського «Геббельс-ТВ» знову починають говорити про «нацистський переворот» у Києві, нелегітимність діючої влади (хто для Москви вічно «легітимний», ми всі давно зрозуміли) та про те, що українські армія та силові структури є «незаконними формуваннями», які слід розпустити. Це, мовляв, узгоджується з Мінськими домовленостями…
Цей пропагандистський «вінегрет» доповнюють заяви про те, що насправді українська влада воює «проти російської мови», яку Білокам’яній треба конче захищати. Сама ж Росія – країна вкрай миролюбна, їй не потрібні чужі території (це, мабуть, після Криму…).
Все це доповнюється черговою порцією менш значних, примітивних, а тому не вартих особливої уваги страшилок, розрахованих виключно на російського споживача.
Що ж відбувається? На перший погляд можна втішитися: бачимо ознаки чергової «кризи жанру», коли завдання поливати брудом сусідню країну поставлене, а кількість цього бруду явно обмежена.Однак є ще одна, більш тривожна тенденція, на яку слід звернути увагу.
По-перше, ця хвиля націлена в першу чергу на внутрішнього споживача, плюс незначний відсоток донбаської «вати». На те, щоб переконати світ у своїх вигадках, Москва вже, здається, не сподівається. Тим більше, що у «Західному напрямку» йде пропаганда зовсім іншої якості й змісту.
По-друге, оскільки ця пропаганда не містить нічого принципово нового для цільової аудиторії, очевидно, що її головним завданням не є переконання або підсилення ефекту «ватного задзеркалля». А це значить, що завдання стосується принципово інших речей.
У визначенні цих пріоритетів нам допоможуть два факти. Перший: новий виток російської пропаганди співпав у часі з посиленням активних дій сепаратистів проти українських військ. Другий: за даними української розвідки, РФ посилено перекидає важку бронетехніку (включно з танками), артилерію та боєприпаси на окуповані території.
Очевидно, що генеральною метою «нової-старої» пропаганди є поновлення антиукраїнських сентиментів у російського та донбаського населення на випадок відновлення повноцінного збройного протистояння з українськими силами, або навіть у випадку проведення наступальних операцій.
Так чи інакше, Києву слід готуватися до можливої ескалації бойових дій на Сході нашої держави, готуючись до поновлення як збройного, так і до інформаційного протистояння.
