Кадровий голод: тенденції

«Якби не було статистики, ми б навіть не підозрювали про те, як добре ми працюємо»,

(Х/ф "Службовий роман")

 

Курчат по осені рахують. Цим і зайнявся Інститут соціології НАН України. У наступному році планує виїхати за кордон 12% наших громадян, на Заході цей показник сягнув 18%. Чому українським компаніям стає вигідно завозити спеціалістів з інших країн?

Востаннє у 2002 році статистика повідомляла про 7% бажаючих поїхати на заробітки. На мою думку скоро буде нікого вибирати.  

«Вибір персоналу в роботодавця буде наскільки мізерним, що відпаде необхідність у тестуваннях, перевірках, співбесідах» .  

До таких висновків приходиш аналізуючи дослідження провідних рекрутингових компаній, соціологічних досліджень, даних Державної служби статистики України та відгуків роботодавців.

 

Ситуація в регіонах України

З вуст громадян «немає роботи» читаємо між рядків - «немає високооплачуваної роботи». Адже робота є, вакансій чимало. Та ось чи піде хтось на 3 000 гривень, витрачаючи щодня кошти на проїзд, обіди? Адже наприкінці місяця сума витрат – дебет, зійдеться із заробленим кредитом. Ось декілька показових прикладів з областей.

23 січня 2017 року. «Знайти трудяг на зарплату у 4 тисячі гривень в Тернополі стало проблемою» - повідомляє місцева мешканка. У грудні вона розмістила оголошення у спільноті Facebook «Шукаю роботу. Тернопіль», що приватне підприємство запрошує на роботу кравчинь, можна без досвіду роботи».

11 жовтня 2017 року. Водії маршрутних таксі Рівного їдуть на заробітки до Польщі. «Понад 100 водіїв сьогодні – некомплект на громадському транспорті. На жаль, звільняються молоді й фізично здорові. Адже їхня заробітна плата на сьогодні складає всього 6-7 тисяч гривень. У Польщі він повертається с тисячею доларів, перебиваючись, щоправда вчорашнім чаєм і нічлігом.

 

А ось про що тієї ж дати повідомляє Олександр Власюк, керівник міського Управління транспорту в Запоріжжі: «Водії маршруток масово звільнилися та поїхали бурлакувати до Польщі. Господарі транспорту, залишившись без працівників, скоротили кількість мікроавтобусів на маршруті».

У свіжому оголошенні від 21 жовтня йдеться: «Керівники чернівецьких шкіл шукають вчителів-фізкультурників, у сільських школах бракує математиків та фізиків…». Таку хронологію подій можна продовжувати до безкінечності. Ситуація в столиці дещо краща, та це ненадовго…

На фоні нестабільної економіки та ринку праці Державна служба зайнятості оприлюднює не менш цікаву статистику. Якщо в січні 2017 року на одне робоче місце претендувало 9 осіб, то у вересні вже 4. Як би служби зайнятості не старалися довести важливість своєї роботи для суспільства і держави, питання, куди за 9 місяців поділись 5 осіб на місце, залишається відкритим.

 

Маховик еміграції

Кадровий голод збільшуватиметься в геометричній прогресії, допоки Уряд лишатиметься неспроможнім розробити хоч будь-який план задля мотивації працездатного населення нашої багатої ресурсами держави. Кожен сектор бізнесу та економіки має, безумовно, свої особливості. Численні зміни в законах, буревій реформ, мільярдні транші від Міжнародного валютного фонду – на перший погляд, зміни до кращого очевидні. Та нічого не зміниться, допоки корупційна складова переважає економічну доцільність.

Прірва між елітою й простим населенням зростає, а середній клас, як такий, давно вимер разом з прусаками в наших помешканнях. ТОП-ам компанії – авто преміям класу, робітникам – зарплату в 5-6 тисяч гривень, у кращому випадку. Тому бажання українського населення емігрувати зростатиме, подібно обертам махового колеса. Ось і відповідь на питання на початку статті: через від’ємний приріст населення у нас можна завозити спеціалістів з Ліберії чи Конго, де приріст ВВП на душу нижчий, ніж в Україні.