Український ОПК - дивлячись вперед

Яке значення має вітчизняна оборонна промисловість, та яким шляхом вона рухається?

 Потужна оборонна промисловість є ключовою складовою загальної оборонної спроможності та надійності національної оборонної стратегії. ОПК забезпечує здатність створювати та виробляти, підтримувати озброєння та військову техніку у належному стані, підвищуючи ефективність Збройних Сил та забезпечуючи рівень стратегічної незалежності країни.

Ключовими елементами цього рівня можливостей є:

а. Створення та виробництво високоякісного озброєння та військової техніки;

b. Технічне обслуговування, ремонт та капітальний ремонт, що робить Сили оборони незалежними або частково незалежними від іноземних виробників оригінального обладнання та незалежними від їх урядів, а також скорочує простої завдяки самостійному проведенню робіт в середині країни. Це має бути практично можливим для більшості обладнання та систем, що використовуються силами оборони;

c. Виробництво запасних частин для ОВТ та виробництво боєприпасів, що дає змогу швидко задовольняти непередбачувані потреби військових та дає необхідний рівень незалежності від іноземних виробників.

---------------------------------------------

Оборонна промисловість є потенційно ключовим елементом загальної оборонної спроможності, оскільки вона дозволяє економічно ефективно купувати певні продукти та системи, забезпечувати обслуговування і підтримку життєвого циклу таких систем, виконувати ремонт та модернізацію існуючого обладнання.

Залежно від свого діапазону можливостей, оборонна промисловість може також забезпечувати для країни більший рівень стратегічної незалежності, що потенційно звільняє країну від необхідності в тій чи іншій мірі узгоджувати свою  політику з різними провідними країнами.

1. Це може бути досягнуто найбільш рентабельним шляхом, розвиваючи здатність проводити адаптацію та модифікацію іноземного обладнання відповідно до особливих вимог Сил оборони;

2. Наступним рівнем, що є вищим за попередній, є розробка системної інтеграції, яка дозволяє придбати обладнання, системи та підсистеми різних країн та інтегрувати їх на місцевому рівні;

3. Ще вищим рівнем є розробка та виробництво власного обладнання та систем, оптимізованих для Сил оборони. Це вимагає більших інвестицій, але це виправдано, коли театр військових дій потребує обладнання, яке не є загальнодоступним, або коли операційний стиль Сил оборони потребує іншого обладнання, ніж те, яке використовується супротивником, або коли стратегічні міркування вимагають більшого рівня незалежності від провідних країн. Україна успадкувала саме такий рівень ОПК; при цьому необхідно паралельно використовувати два попередні варіанти.

---------------------------------------------

Залежно від рівня спроможності, оборонна промисловість також слугує Уряду потужним інструментом зовнішньої політики шляхом здатності забезпечувати країн-партнерів обладнанням та системами, та підтримувати це обладнання та системи. Це також слугує інструментом в сенсі отримання більшої незалежності в зовнішній політиці від провідних країн.

Нарешті, в залежності від рівня досягнутої спроможності, ОПК може бути головним чинником розвитку, розширення та поглиблення науково-технологічної бази, та чинником сприяння національній індустріальній політиці, отримання валютної виручки від експорту обладнання та відповідних послуг та створення робочих місць. Як мінімум, це дозволяє уникати відтоку (експорту) валюти та робочих місць в інші країни під час оснащення власних Сил оборони.

Оборонна промисловість може бути навіть ключовим фактором зміни профілю економіки.

---------------------------------------------

ДИВЛЯЧИСЬ ВПЕРЕД

Стан реформування ОПК вимагає рішучих дій, для того щоб не втратити існуючі в країні виробничі потужності, технології та кваліфікованих спеціалістів через відсутність довгострокових замовлень.

У цьому розрізі існує чотири варіанти дій для Уряду:

A. “Business as usual / Бізнес як зазвичай”: продовжувати тенденцію недофінансування внутрішніх потреб в озброєнні, військовій та спеціальній техніці, та відсутності державного протекціонізму на зовнішніх ринках для українських підприємств всіх форм власності. Незважаючи на найкращі зусилля РНБО, комітету ВРУ з нацбезпеки та оборони, існуюча тенденція недостатніх закупівель для Сил борони та безпеки, недофінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), зарегульованість здійснення експортно-імпортних операцій та створений цим штучний монополізм, призведе ОПК до неконтрольованого падіння по низхідній спіралі, знищуючи виробничі потужності, робочі місця, призведе до втрати технологій;

B. "Заплановане закриття" – погодитися з тим, що оборонка залишиться недофінансованою, і що галузь скоротиться через брак внутрішніх та зовнішніх замовлень, та запланувати структуроване та поетапне згортання окремих секторів галузі. В умовах зовнішньої агресії та економічного занепаду такий варіант є повністю абсурдним, лише зіграє на руку ворожим країнам, та зробить нас слабкими та більш залежними та контрольованими ззовні. До речі, такий варіант розглядався до 2014 року, і це на думку ряду експертів було однією з причин створення ДК «Укроборонром»;

C. “Стабілізація та підтримка” - вирішити зберегти ті виробничі спроможності ОПК, які є життєздатними, і відновити інші, що вважаються необхідними ( в першу чергу для сил оборони, а також згідно перспектив експорту). На думку деяких експертів такий варіант реалізовується зараз в країні;

D. “Стабілізація та розвиток” – прийняти рішення використати наявну базу ОПК як основу для розширення та створення більш збалансованої оборонної галузі, щоб забезпечити оптимальну підтримку Сил оборони та створити таке середовище, в якому ця галузь може найкраще підтримувати економічний розвиток та цільову індустріалізацію шляхом локалізації технологій та процесів, досліджень та розробок, та розвитку експорту (за допомогою законодавства для галузі або її окремих секторів). Такий варіант може бути оптимальним для України, при цьому вимагає інституційних змін та консолідації ресурсів.

Що вибере теперішня, та незабаром майбутня, влада?