Судовий процес: римейк, сиквел чи «все пропало»?

Якщо Ви радієте рішенню суду на Вашу користь на етапі проголошення судом вступної та резолютивної його частин, Ви рано радієте.

Трансформації судової системи мають своїм наслідком не тільки позитивні зміни, як то новий багатообіцяючий склад Верховного Суду і відкриття читальних залів у юрфірмах, де в ролях судовики читають нові редакції трьох процесуальних кодексів, але і трудову міграцію суддів, що негативно відображається на стані поточних судових процесів.

На сьогодні існує як мінімум дві ключові проблеми у процесі судового розгляду спорів. І якщо одна призведе до затягування процесу у часі, то друга абсолютно патова, не вирішена у процесуальному законі.

Про перехід судді, який розглядає Вашу справу в процесі судового розгляду до іншого суду чи вихід у відставку говорити не будемо. Процесуальний закон дає абсолютно чітке розуміння – новий суддя, процес з початку. І ось римейк, новіша версія раніше вже відіграного процесу, нова інтерпретація показань свідків, доказів і ймовірно нові висновки.

А що ж відбуватиметься, якщо повноваження судді припинились після проголошення ним вступної і резолютивної частини рішення, але до складення повного тексту цього ж рішення?

На практиці маю в роботі дві судові справи, у яких у жовтні та грудні 2015 року відповідно два різні судді двох київських районних судів проголосили вступну та резолютивну частини рішень. Обидва на користь моїх довірителів. Тобто начебто і рішення позитивне є, але мотиви його нікому не відомі. Близько двох років ми засипали суд заявами про виготовлення та видачу повного тексту рішення, скаржились, та результату у вигляді повного тексту не отримали.

Нещодавно судді ці пішли у відставку, так і не підготувавши повний текст судового рішення.

На сьогодні процесуальний закон не містить положень, які б передбачали законний порядок дій сторони у справі у випадку, описаному вище. Існує ризик ситуації «все пропало», бо хоч і резолютивна частина ключова, але закон вимагає наявності всіх складових рішення, важливі є обставини, встановлені судом під час судового розгляду і описані у відсутній в моєму випадку мотивувальній частині.

В одиничних випадках такий процесуальний колапс не буде цікавим для судів вищих інстанцій і юридичної спільноти. Та й порушення строків виготовлення повного тексту не такі масові.

Проте для окремо взятої особи-сторони судового процесу може таки виникнути ситуація «все пропало».

Деякі роздуми над вирішенням проблеми дали ідею такого собі сиквелу. Як варіант розв’язання ситуації пропоную поміркувати над поданням апеляційної скарги на рішення суду з мотивів його неповноти, погоджуючись із резолютивною частиною та прохаючи суд винести нове рішення в мотивувальній частині.

Залишилось мале. Переконати суддів апеляційної інстанції допомогти закінчити роботу їх колишніх вже колег та довести справу до кінця, забезпечити сторонам невід’ємне право на справедливе судове рішення та ефективний судовий захист.