У випадку отримання вимоги від слідчого у порядку ст. 93 КПК України, як би це банально не звучало, існує два варіанта: надавати документи та не надавати такі документи взагалі. Який з них краще потрібно розбиратись у кожній ситуації. При виборі потрібно пам’ятати наступне:
Стаття 93 КПК України надає право стороні обвинувачення витребовувати та отримувати від підприємств, установ та організацій документи.
Для направлення такого запиту слідчому окрім такого запиту не потрібно вчинювати жодних додаткових дій. Тому найчастіше такий запит продиктований бажанням слідчого дізнатись певну інформацію чи отримати документи без здійснення всіх законних процедур - «без лишніх процедур». Тобто діє принцип «нададуть документи - ок», «не нададуть - нічого страшного». Часто трапляється, що отримавши відповідь про ненадання відповіді на запит чи просте ігнорування такого запиту призводить до втрати інтересу слідчого до такої компанії (якщо вона не виступає основним фігурантом у кримінальному провадженні).
КПК України не містить конкретної норми, яка регулює вимог до такого запиту, проте вони продиктовані здоровим глуздом та випливають із загальних принципів та правил кримінального провадження. У запиті як мінімум повинно бути зазначено:
ПІБ та посада особи, яка направляє запит (можливо такої не існує чи не працює - тому не зайвим буде це перевірити); запит повинен бути викладений на офіційному бланку органу та звірений підписом, печаткою; відомості про кримінальне провадження (як мінімум номер та кваліфікація), а також стислий виклад інформації чому запитується інформація, документи. Якщо щось із переліченого не зазначено то такий запит повинен викликати здивування та занепокоєння.
Основне та найголовніше те, що жодна норма КПК України не містить обов'язку надавати документи на такий запит, а такий запит взагалі не є підставою для надання документів слідчому.
Тому обравши варіант подій не надавати документи необхідно підготувати якісну відповідь на такий запит де зазначити наступне:
⁃недоліки такого запиту як документу, якщо вони існують;
⁃смислові розриви, неточності та плутанину у тексті запиту;
⁃відсутність звязку із перерахованими у запиту явищами та компаніями (якщо вони вбачаються логічно);
⁃документи містять комерційну чи іншу охоронювану законом інформацію;
⁃відсутність обов'язку надавати документу на такий запит;
Не зайвим буде після цього, подати до слідчого судді клопотання про виклик у випадку звернення слідчим із клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів.
Не надавши документи існують наступні ризики:
⁃подальше використання такої відмови для звернення до слідчого судді із клопотанням про тимчасовий доступ до речей та документів. На практиці слідчий суддя розглядає таке клопотання без участі представника компанії (навіть за умови подачі клопотання про виклик на таке засідання). Слідчий суддя може як задовільнити таке клопотання так і відмовити в його задоволені. У випадку задоволення слідчий отримає офіційний документ, який йому надає право витребувати від компанії документи. І тільки тепер у компанії виникне обов'язок надати такі документи, який необхідно буде виконати.
⁃в обхід тимчасового доступу слідчий може звернутись із клопотанням про обшук (але потрібно зазначити, що з таким клопотанням слідчий може звернутись як отримавши так і не отримавши документи - це не має визначальне значення).
Обравши варіант надати документи існує інший ризик (як на мене набагато більший):
⁃особистими діями надати інформацію слідчому яку б краще було не надавати та, як наслідок, зміну процесуального статусу на одного із фігурантів кримінального провадження.
⁃підрив правової позиції захисту основного фігуранта кримінального провадження (контрагента) та як наслідок зіпсування відносин із контрагентом;
⁃розкриття аспектів діяльності контрагента та надання можливості його подальшого захоплення чи шантажу.
Визначити поведінку при отримані запиту (варіант дій) можливо тільки після аналізу запиту та відомостей кримінального провадження (про який йдеться у запиті).
