Щоденники Януковича як доказ у кримінальній справі

Змушений писати очевидні речі. Кримінальний процес і політичне ток-шоу мають певні відмінності. Зокрема, у кримінальній справі докази і доказування ведуться в установленій законом формі. Такий підхід не те, що європейський, він навіть у радянські післясталінські часи ніким не ставився під сумнів.

Яке ж було моє здивування, коли прокурор у межах справи про хуліганство, яка з певних причин набрала свого часу значного інформаційного розголосу, заявив, що бажає просити суд дати доручення знайти щоденники Януковича. Правда, відразу просити суд про такий рішучий крок прокурор Генеральної прокуратури не наважився, а сказав, що йому потрібно підготувати клопотання, хоча автору більше здається, готувати до такого абсурду хочуть не клопотання, а суддю…

«Щоденник Януковича» штука міфічна, написати туди можна все, що завгодно, а потім раптом знайти десь в надрах Межигір ’ я. Одне питання, яка доказова сила такого з дозволу сказати, «опусу»? Невже в Генеральній прокуратурі президентське «жити по-новому», зрозуміли: по-сталінськи, по-ленінські?

У чому ж загроза щоденників Януковича, якщо вони не мають доказової сили, спитаєте Ви? Загроза в тому, що в справі докази почнуть формувати за планом, написаним у такому «щоденнику». Наприклад, у щоденнику написано: Іванов має вбити Петрова. І під цю версію з ’ являється свідок, який десь чув, що була розмова про вбивство Петрова, а це вже доказ. Це як хтось на ім ’ я М. у справі Тимошенко, який щось чув в коридорі готелю про замовлення вбивства Щербаня.

За таким алгоритмом можна розслідувати багато гучних справ. Головне в першій справі «обкатати» такий метод щоденнику. Але яке відношення такі методи фальсифікації кримінальних справ мають до європейського курсу України? І головне, чому в час, поки прокурор і слідчий шукають якісь неіснуючі в реальності щоденники, і навіть у резонансних справах роками тягнуть судові процеси, люди мають сидіти в СІЗО й чекати заклання?