В силу своєї посади в Бучі зіткнувся з ситуацією, яку можна вважати прецедентом для всієї України: наше місто мало не втратило більшість своєї території.
Розмежування земель державної і комунальної власності - це процес, який триває в країні вже другий десяток років, але постійно стає підставою для прокурорського та судового тиску на органи місцевого самоврядування.
В силу своєї посади в Бучі зіткнувся з ситуацією, яку можна вважати прецедентом для всієї України: наше місто мало не втратило більшість своєї території через те, що було поставлено під сумнів рішення селищної ради 18-річної давності по суті про встановлення меж населеного пункту.
Кілька років тому ця справа була скандальною і гриміла по багатьох телеканалах, але на днях вона закінчилася крапкою в суді. Злий жарт з Бучею зіграв той історичний факт, що місто починалося як дачне поселення в лісі вздовж залізниці. А отже такий сучасний мікрорайон як Лісова Буча в радянські часи офіційно називався “Бучанською лісовою дачею” і обслуговувався спеціальним лісгоспом, підпорядкованим житлово-комунальному управлінню Київської області.
Тобто будинки та соціальні об’єкти, збудовані протягом десятків років у лісовій частині селища, мали свій обласний ЖЕК. Що й дало формальний привід для політичного та юридичного процесу проти місцевої влади на тему, чим вважати цю частину міста - державним лісом чи таки територією населеного пункту. Хочу нагадати, як це було.
У липні 2016 року Генеральний прокурор Юрій Луценко на всю Україну звинуватив керівництво Бучанської міської ради у "розкраданні 890 га лісу державної власності". В рамках ініційованого прокуратурою кримінального провадження було проведено десятки обшуків, вилучено сотні томів документації, допитано сотні свідків, проведено експертизи, пред'явлено підозри, навіть на деякий час відсторонено міського голову від посади. Всі загальнодержавні ЗМІ миттєво розтиражували історію про "вкрадені 890 га державного лісу", однак до недавнього часу ні прокурори, ні суди, ні експертне середовище не вникали в суть цієї справи, в якій тісно переплелись право і політика, протистояння прокуратури і місцевої громади.
А почалось все з цивільної справи № 367/4187/14-ц, в якій 17 жовтня 2014 року Ірпінським міським судом Київської області винесено рішення про задоволення позову прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства Бучанської міської ради» до Бучанської міської ради, фізичної особи та 141 третіх осіб про визнання недійсними рішень та витребування земель на користь держави.
Судом було визнано недійсним рішення Бучанської селищної ради від 25.06.2002 № 71/1-4-ХХІV «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови» (далі - Рішення № 71/1-4-ХХІV), визнано недійсним 141 рішення міської ради про затвердження документації із землеустрою та передачу у власність фізичним особам земельних ділянок та витребувано на користь держави в особі Кабінету міністрів України земельну ділянку, площею 14,055 га. в межах міста Буча.
Суд погодився з доводами прокуратури про те, що згідно планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 1988-1989 років, які в силу п.5 розділу VII "Перехідні положення" Лісового кодексу України, є документами, що підтверджують право постійного користування земельними лісовими ділянками, вся історична частина міста Буча, площею 890 га, є землями державного лісового фонду, так званою "Бучанською лісовою дачею", яку обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа (Бучанський лісгосп), а своїм рішенням від 25.06.2002 № 71/1-4-ХХІV Бучанська селищна рада вилучила з державної власності 890 га земель та незаконно змінила їх цільове призначення на землі житлової та громадської забудови.
Окрім цього суд встановив, що територія 890 га. "Бучанської лісової дачі" до 2004 року взагалі знаходилась за межами населеного пункту, а розпоряджатись нею орган місцевого самоврядування - Бучанська міська рада, - не мала повноважень.
Насправді, територія 890 га так званої "Бучанської лісової дачі" є центральною частиною міста, яка заселялась починаючи з 1901 року, на ній проживає понад 26 тисяч мешканців, знаходиться більш як 6 тис. приватних і 120 багатоквартирних будинків, школи, садки, медичні заклади, дороги, а також будівля прокуратури, об’єкти інженерно-транспортної інфраструктури, автогаражні кооперативи, церкви, кладовища, ведуть господарську діяльність понад 700 суб’єктів підприємницької діяльності (див. викопіювання).
Тим самим, судом було встановлено прецедент, що міста Буча фактично не існує, а його центральна, найбільш густозаселена і економічно розвинена територія - є лісом І категорії, розпоряджатись яким може виключно Кабінет міністрів України, а не представницький орган територіальної громади міста - Бучанська міська рада.
З цього моменту право власності та користування тисяч фізичних і юридичних осіб було поставлено під сумнів, чим миттєво скористались органи прокуратури у своїй "представницькій" діяльності. Прокурором було заявлено десятки позовів до мешканців міста про витребування їх земельних ділянок на користь держави в особі Кабінету міністрів України. Не зупиняв прокуратуру навіть той факт, що на земельних ділянках, які вони намагались витребувати на користь Кабінету міністрів України, були розміщені житлові будинки, яких ще з 50-х років минулого століття проживають мешканці Бучі.
Органи Держгеокадастру, інші контролюючі органи також почали масово відмовляти в погодженні документації із землеустрою з приватизації земельних ділянок, які перебували в користуванні громадян десятками років. Кожне рішення міської ради про виділення бодай одного квадратного метра землі теж виявлялось поза законом. В місті почався справжній правовий хаос в питаннях землекористування та оформлення землі.
Після кожної сесії Бучанська міська рада і мешканці міста отримували все нові і нові позови прокуратури, якими ставилось під сумнів їх право власності чи землекористування.
Однак, як виявилось потім, це ще були "квіточки". Використовуючи як привід рішенні суду по цивільній справі № 367/4187/14-ц, Генеральною прокуратурою України було розпочато кримінальне провадження відносно Бучанського міського голови та посадових осіб ради за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України. На всю Україну було озвучено, що в держави місцеві чиновники Бучі "вкрали майже 900 га. лісу". Пред'явлено підозри, арештовано землі в межах міста, заявлено цивільний позов до Бучанського міського голови на суму понад 300 млн. грн. про відшкодування державі завданих збитків.
Здавалося б у цій справі вже все зрозуміло і фінал передбачуваний, однак на початку липня 2017 року при проведенні ремонтних робіт в адміністративному приміщенні Бучанської міської ради зовсім випадково було виявлено оригінали наступних документів:
1) « Дело по учету земель графическим способом Киево-Святошинского района Киевской области», 1961 року («Справа по обліку земель графічним способом Києво-Святошинського району Київської області», 1961 року), яке затверджене рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих N 527 від 10.11.62 «Про наслідки обліку земель Києво-Святошинського району проведеного графічним способом»;
2) «Дело по учету земель графическим способом Киево-Святошинского района Киевской области», 1975 року («Справа по обліку земель графічним способом Києво-Святошинського району Київської області», 1975 року).
На підставі аналізу картографічного матеріалу, який є невід'ємною складовою цієї документації, було виявлено, що територія колишньої Бучанської лісової дачі, яку обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа, площею 890 га. до 2002 року знаходилась в межах смт. Буча і не відносилась до земель лісогосподарського призначення.
З метою отримання необхідної геодезичної інформації і прив'язки зазначеного картографічного матеріалу до системи координат, Бучанська міська рада звернулась до Київського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою для виконання робіт по відновленню координат поворотних точок меж смт. Буча, які існували в період 1993-2003 років. Результати дослідження показали, що територія смт. Буча у вказаний період становила 923,5469 га., а територія колишньої Бучанської дачі, площею 890 га. була складовою частиною території смт. Буча і знаходиться в самісінькому її центрі. Все це повністю узгоджувалось з містобудівною документацією - Генеральним планом смт. Буча, 1968 року, який теж вказував на те, що межі селища Буча та Бучанської лісової дачі накладаються одне на одне.
Вказані документи було використано як нововиявлену обставину для перегляду рішення по справі №367/4187/14-ц, про що було невідкладно внесено відповідну заяву до Ірпінського міського суду, а в жовтні 2017 року судом відкрито провадження по справі. Понад три роки суд через тиск з боку прокуратури не розглядав цієї справи, переносячи кожен раз засідання на іншу дату.
Однак, 23 квітня 2020 року Ірпінським міським судом (суддя Карабаза Н.Ф.) заяву про перегляд рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014 року у зв`язку з нововиявленими обставинами по цивільній справі № 367/4187/14-ц - задоволено. Скасовано рішення Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014 року у справі № 367/4187/14, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, Комунального підприємства «Бучанське управління житлово-комунального господарства Бучанської міської ради» - відмовлено.
Задовольняючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та скасовуючи рішення суду від 17.10.2014 року, суд дійшов наступних висновків:
- документація: «Дело по учету земель графическим способом Киево-Святошинского района Киевской области», яка затверджена рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих №527 від 10.11.1962; Контрольна відомість обліку землекористувачів і площі їх землекористування по Києво-Святошинському району Київської області станом на 1.ХІ-1961 рік; додаток №1 до рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради депутатів трудящих №527 від 10.11.1962; лист ДП «Київський науково-дослідний і проектний інститут землеустрою» за №06-1.2/522 від 02.06.2017; схематична карта меж землекористувань Києво-Святошинського району Київської області: не містить відомостей про наявність землекористування Бучанською лісовою дачею спеціалізованими державними підприємствами лісового господарства, зокрема, Бучанським лісгоспом, а також даних про землекористувачів вказаними територіями;
- територія колишньої Бучанської лісової дачі, площею 890 га знаходилась у межах селища Буча задовго до прийняття оскаржуваного рішення Бучанською селищною радою від 25.06.2002 за №71/1-4-ХХІV «Про віднесення земель Бучанської селищної ради, які обслуговує Бучанська лісогосподарська установа Київського обласного житлово-комунального управління, до земель житлової та громадської забудови»;
- спірна земельна ділянка площею 890 га, яку частково (площею 252,9 га) обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа, перебувала у межах селища Буча у 2002 році та статус земель лісу І категорії не мала;
- Бучанська селищна рада мала повноваження розпоряджатися земельними ділянками у межах території 890 га, у тому числі і 252,9 га які обслуговувала Бучанська лісогосподарська установа у 2002 році, а також із 1991 року до 2012 рік, оскільки п. 12 роз. Х Перехідних положень Земельного кодексу України виключено на підставі Закону № 5245-VI від 06.09.2012 року;
- планшети лісовпорядкувальні, як картографічні матеріали, є документами, що підтверджують право державних лісогосподарських підприємств на постійне користування раніше наданими земельними лісовими ділянками та визначають місце розташування земельних ділянок у натурі (на місцевості), при умові завірення цих планшетів в органах землеустрою та відображення на цих планшетах відповідної геодезичної інформації, а також затвердження їх державними органами лісового господарства.
З аналізу рішення вбачається, що правові позиції, напрацьовані юристами Бучанської міської ради протягом декількох років, були сприйняті судом і навіть відображені у мотивувальній частині судового рішення.
Прокуратура Київської області, звичайно, не погодилась з рішенням суду першої інстанції і подала апеляційну скаргу.
Однак, Постановою Київського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року апеляційну скаргу прокурора відхилено, рішення Ірпінського міського суду від 23.04.2020 року залишено в силі. Ні у відзиві, ні під час виступу в судовому засіданні, прокурор так і не зміг спростувати висновків суду першої інстанції і доказового значення віднайдених документів.
Прокуратура Київської області ще має право на оскарження рішення першої та апеляційної інстанцій у Верховному Суді, однак до цього ми готові.
За 6 років ми змогли розвінчати у свідомості суспільства і судових органів (по десятках інших судових справ, які є відгалуженням від основної справи № 367/4187/14-ц) на підставі конкретних доказів міф про "890 га. Бучанського лісу", натомість довівши, що це є історичні межі міста Буча.
Тепер, коли рішення набрало законної сили ми обов'язково звернемось до Офісу Генерального прокурора та прокуратури Київської області з тим, щоб прокурори відкликали свої необгрунтовані позови до мешканців міста, а також прийняли законні рішення про закриття кримінальних проваджень проти посадових осіб Бучанської міської ради.
Тисячі власників і землекористувачів міста Буча тепер можуть зітхнути з полегшенням: їх майну більше нічого не загрожує.
