Новий євроінтеграційний закон, що посилює відповідальність за домашнє та гендерно зумовлене насильство, є кроком до справедливості, захисту прав людини та побудови суспільства без страху.
Сьогодні, 19 грудня 2024 року, Україна робить ще один важливий крок на шляху до європейських цінностей, впроваджуючи євроінтеграційний закон, який значно посилює відповідальність за домашнє та гендерно зумовлене насильство. Зміни, які набрають чинності, не просто текст у законодавстві — це відповідь на суспільний запит і реальність, де тисячі людей щодня стають жертвами насильства.
Як адвокат по сімейним справам, я бачу, як зміни в законодавстві можуть кардинально змінити життя людей. Але закон сам собою — це лише частина рівняння. Як він працюватиме на практиці? Чи зможе він стати справжньою перепоною для кривдників? Давайте розберемося.
Однією з найбільших перемог нового закону є те, що «малозначність» факту насильства більше не може бути підставою для уникнення відповідальності.
На практиці ця норма має ключове значення. Раніше я неодноразово стикалася з випадками в адвокатській практиці, коли кривдник, завдаючи психологічних травм своїй родині, виправдовувався відсутністю «видимих» наслідків. Уявіть собі: жінка або дитина в сльозах, морально знищені, але кривдник іде додому з формулюванням «відсутність складу злочину». Тепер такі сценарії повинні стати рідкістю.
Діти — невидимі жертви стають видимими
Автоматичне визнання малолітніх та неповнолітніх потерпілими, якщо вони були присутні під час акту насильства, є ще одним революційним нововведенням.
Це положення знімає бар’єр, який тривалий час існував у правовій системі. У багатьох країнах, таких як Іспанія та Швеція, діти визнаються жертвами домашнього насильства автоматично. Ці країни давно зрозуміли: травма від того, що дитина стає свідком насильства, може бути не менш руйнівною, ніж пряма фізична шкода.
У своїй практиці я бачила дітей, які буквально «замерзали» від страху в присутності своїх батьків. Тепер у таких ситуаціях держава має можливість діяти швидше та рішучіше.
Гендерно зумовлене насильство та сексуальні домагання: нові правила гри
Введення окремих статей до Кодексу України про адміністративні правопорушення за гендерно зумовлене насильство та сексуальні домагання — це крок до конкретизації відповідальності.
Розмір штрафів поки що не виглядає надто вражаючим, але головне — у зміні суспільної парадигми. У сусідній Польщі сексуальні домагання караються значно суворіше, і цей факт уже змінив поведінкові моделі в суспільстві. Штраф у 1360–2720 грн може здатися незначним, але він показує: проблема не ігнорується, а стає частиною публічного діалогу.
І що важливо, домагання в електронному просторі, яке раніше було «сірим» юридичним полем, тепер має чіткі наслідки.
Суворіше покарання — шанс для ресоціалізації?
Запровадження громадських та виправних робіт як форми покарання — ще одна інновація. Уявіть: кривдник не просто відбуває покарання, але й повертає щось корисне суспільству.
Однак питання в тому, як ці роботи контролюватимуться. У деяких державах, наприклад, у Норвегії, успішно працюють програми ресоціалізації, де громадські роботи поєднуються з психологічними тренінгами для кривдників. Україні варто було б запозичити цей досвід.
Терміновий заборонний припис: життя без страху
Збільшення строку адміністративного затримання до 12 годин — це перший крок до реального захисту жертви. Кожна година, протягом якої кривдник перебуває під вартою, дає постраждалим можливість зібрати думки, звернутися за допомогою і знайти захист.
У багатьох країнах ЄС заборонні приписи часто супроводжуються електронними браслетами для кривдників. Упровадження таких технологій в Україні може значно знизити ризик рецидиву.
Розлучення під час вагітності: право на безпеку
Ще одна важлива новація стосується права на розлучення під час вагітності чи протягом першого року життя дитини у випадках насильства.
На перший погляд, це може здатися незначною зміною, але для багатьох жінок вона стане рятівною. Я не раз чула від своїх клієнток: «Я хотіла піти, але боялася, що мене не зрозуміють». Тепер закон дає їм цю можливість.
Кол-центр як точка опори
Створення спеціального кол-центру для запобігання домашньому насильству — це ще один важливий інструмент. У світі подібні центри вже давно довели свою ефективність. В Австралії, наприклад, подібні сервіси працюють 24/7, забезпечуючи постраждалих не лише порадами, а й прямим контактом із правоохоронцями та соціальними службами.
Український кол-центр має потенціал стати точкою опори для тисяч жертв.
Чи вистачить сил на зміни?
Україна зробила важливий крок уперед, але чи зможе система впоратися із таким викликом? Кількість протоколів зростає, а кривдники стають дедалі хитрішими у своїх діях.
Головне завдання зараз — зробити так, щоб новий закон запрацював не тільки на папері, а й у реальному житті. Це означає навчання суддів, поліцейських, соціальних працівників і психологів. Це означає створення нових ресурсів для постраждалих.
Я вірю, що сьогоднішній день — це початок великих змін. І хоча попереду багато роботи, кожен крок у напрямку захисту прав людини є кроком до справедливості.
Сьогоднішній закон — це не лише про боротьбу з насильством. Це про гідність, про право жити без страху і про майбутнє, яке ми можемо створити разом.
