Кохайтеся чорноброві, та не з прокурорами. Якщо тільки Ви – не адвокатеса…

Питання розумності строків під час розгляду кримінального провадження є досить актуальним. І дуже часто заявляються відводи з однією метою – затягнути час. Однак, наявність інституту відводу у кримінальному процесі є на сьогодні неконкретним та неврегульованим. Відповідно параграфу 6 Кримінального процесуального кодексу відвід прокурору, судді тощо може заявлятись в тому числі «якщо є обгрунтовані сумніви в його неупередженості». Не зрозуміло – в кого сумніви та з якого приводу. І якщо в м. Києві та інших великих містах заміна прокурора з групи прокурорів  в разі відводу не викликає труднощів і при цьому затягування розгляду, то в райцентрах, де багато хто з системи правоохоронних органів, судді тощо є родичами, чи близькими знайомими, це може стати проблемою. Ось приклад з реального судового рішення одного з судів. «Позапроцесуальні стосунки». Які саме стосунки вважаються такими, що дають підставу для відводу? В багатьох моїх колег існують позапроцесуальні відносини зі стороною обвинувачення(розмова в коридорі суду, випадкові зустрічі та розмови в транспорті тощо). Чи необхідно задовольняти заяву про відвід на підставі позапроцесуальних відносин адвоката та прокурора. В іншому випадку хай конкретизують ці відносини зі всіма подробицями.

Розгляд справи знову відклали до призначення прокурора, з яким у адвокатеси немає «позапроцесуальних стосунків». А що робити, якщо таких прокурорів знайти не вдасться? Здається мені, враховуючи вищевикладене – я відкрив один із методів адвокатської тактики. І головне – це не суперечить правилам адвокатської етики, тому що почуття – річ мінлива…