Кличко VS ОПУ: Зустріч з Джуліані як влучний антикризовий крок мера Києва

Головний український мер залишився сам-один під прямою атакою Офісу президента, що вирішив жорстко і швидко зачистити Київ. Попри високу підтримку киян, Кличко не має політичних союзників усередині країни. Тому він вирішив розширити поле бою і обрав вірну стратегію протидії атаці: оточити себе іноземними публічними адвокатами, що мають вагу на світовій арені. Тим самим, зміщуючи фокус із власної персони і перекладаючи заяви в уста інших авторитетних політиків. 

Корисні зв’язки

Протистояння нової і старої влади на рівні столиці досі обмежувалося пінг-понгом звинувачень Віталія Кличка і Андрія Богдана, керівника Офісу президента України. У цій грі мер Києва опинився у позиції захисту, яка, за замовчуванням, є програшною. Як боксер він чудово розумів: доки не перейдеш від захисту до нападу, раунд не виграєш. 

За роки політичної кар’єри Віталій обзавівся низкою світових партнерів, що підтримували шлях реформації Києва. Настав час зробити ставку на ці зв’язки задля власного репутаційного прориву.

Розширення діалогу

Віталій Кличко включає у дискурс Рудольфа Джуліані, людину з міцною репутацією, одного з найавторитетніших мерів світу, праву руку Трампа. Усміхнені фото, приятельські потискання рук, висловлення підтримки американським політиком, якого Кличко називає «старий друг», перспектива подальшої співпраці й тема важливості розвитку місцевого самоврядування. Вже не українським мер доводить свою значущість та незмінність на цій посаді – за нього це каже інша людина, слова якої мають вагу.

Кличко вчасно зрозумів, що вже видихався у цій битві. Всі його заяви розчиняються у голосній какофонії обвинувачень з боку Офіс президента, який вже бачить на посаді головного мера країни свою людину. Голос американського політика розірвав цей білий шум і додав одне очко у загальний залік Віталія Кличка.

Як зберегти позицію

Зустріч Кличка з Джуліані має бути не одиничним кроком, а частиною загальної стратегії розширення кола учасників діалогу та зміщення фокусу уваги з персоналії київського мера. Чим більше авторитетних людей буде втягнуто у цей комунікаційний хоровод, тим міцнішими будуть позиції київського мера.

Постійні атаки з боку ОПУ, який, використовуючи юридичні шпарини у Конституції, вже бачить на посаді головного мера країни свою людину, загнали Віталія Кличка у глухий кут. Тому розумною комунікаційною стратегією буде продовження політики втягування в обговорення людей, які мають вагоме слово на світовій арені. Чим масштабніше будуть ці персони, тим голоснішими будуть їх заяви для українського політикуму і суспільства, тим більше шансів буде у Кличка зберегти свою репутацію.