5 холостих вистрілів Порошенка

Гроші, телеканали, підтримка олігархів. І, що найголовніше, реальні справи: безвіз і Томос. Здавалося б, Порошенко мав все для того, щоб виграти вибори. Але він програв. Чому?

Можна виділити 5 ключових помилок, які крок за кроком обвалювали рейтинг тепер вже без місяця екс-президента України.

1. Зачистка Яценюка з Уряду.

У 2016 році, витіснивши Арсенія Яценюка з Уряду, Петро Порошенко розкачав ваги політичних сил, які з 2014 року перебували у відносному балансі. Новий склад Кабміну, сформований після Євромайдану, думав про впровадження реальних реформ та отримання результату. Але після звільнення Яценюка Уряд перекинув свої ресурси з площини реформаторства у площину політичної боротьби. Президент відкрив Скриньку Пандори політичного протистояння, яка у подальшому породила найсильнішого антагоніста Порошенка в обличчі Арсена Авакова.

2. Відпочинок на Мальдівах.

Півмільйона доларів на відпустку, найдорожчий літак, VIP-термінал, найбагатша вілла на окремому острові, вигадані імена для всієї родини. Злив цієї інформації журналістами викликав обурення суспільства, адже народні президенти так не відпочивають. Це вам не «скромний» політ до Туреччини на фестиваль «Веселка». Повернувшись з відпочинку на Мальдівах, Порошенко отримав неочікуваний репутаційний аперкот, після якого він не зміг повністю оправитися аж до виборів.

3. Допомога Хілларі Клінтон.

Петро Порошенко був впевнений у перемозі Хілларі Клінтон на виборах президента США у 2016 році. Але ставка не зіграла. Ще й потягла за собою розслідування щодо втручання українського Уряду в американські вибори. А далі – тяжкий старт відносин із Трампом і зменшення удвічі програм підтримки України Америкою. Продовжив розкачувати і так нестабільний човен Юрій Луценко, який спочатку перекладав відповідальність за справу щодо втручання у вибори в США на Артема Ситника, а потім розпалив україно-американський конфлікт заявою про списки Йованович. Як результат – перед виборами в Україні Вашингтон гучно декларував: «США не мають фаворита серед кандидатів». Читай: «Порошенка ми не підтримуємо».

4. Відсутність наступника.

Високі антирейтинги ходили тінню за Порошенком задовго до виборів. Попри це, він не почав готувати та інтегрувати у велику політику жодного кандидата, якого позиціонував би як свого наступника. Ставка на Кривоноса, який знявся на користь Порошенка, та який на той час був відомий лише у військових кругах, дала йому на виборах мізерні піввідсотка. Більш того, діючий президент увійшов у передвиборчі перегони з хибними пріоритетами, кинувши всі сили на протистояння Тимошенко і повністю ігноруючи можливість матеріалізації віртуального лідера Зеленського.

5. Невміння карати винних.

Суспільний запит на рішучі кроки щодо покарання винних, який українці спрямовували до Порошенка, залишився незадоволеним. Розслідування вбивств на Майдані розмазалося на 5 років, питання «Хто заказав Катю Гандзюк?» зависло без відповіді, оборонний скандал закляк в передвиборчих перегонах. Суспільство чекало від президента, що він стукне кулаком по столу та покарає всіх винних, а отримувало лише декларування «розслідування триває». На противагу Кучмі, який поки що єдиним в історії України протримався на посаді президента 2 терміни, Порошенко не наважувався перекладати відповідальність на конкретних осіб та карати людей зі свого оточення.

Систематичні прорахунки Порошенка відкладалися у колективній свідомості та несвідомості українців. У результаті, під час виборів, вони вилились у тихий народний бунт, що скинув президента, який занадто часто помилявся.