Опозиція підіграє владі чи не до кінця розуміє, що вона робить?

Вчора один із лідер опозиції заявив, що «Україна має повернутися до Конституції-2004 шляхом скасування Конституційним судом свого рішення від 2010 року».

Вчора один із лідер опозиції заявив, що «Україна має повернутися до Конституції-2004 шляхом скасування Конституційним судом свого рішення від 2010 року». Однак така думка – хибна, оскільки повноваження КС визначені ст. 150 Основного закону та дублюються в ст. 13 Закону «Про Конституційний Суд України», тобто дані норми не передбачають, що КС може скасовувати свої рішення. Більш того, згідно з частиною другою ст. 150 Конституції рішення КСУ є остаточними і не можуть бути оскарженні.

Видається, що опозиція остаточно заплутались із сценаріями виходу з кризи. Це й недивно, адже зараз владою використовуються різні «політичні» схеми, аби остаточно збити з пантелику опозицію.

Свого часу напрацювання змін до Конституції було підкинуто юристами Банкової як один із варіантів виходу з політичної кризи. Опозиція повірила в Конституційний міф, напрацювала, втратила час і «розсварилась»(?). На жаль, це не єдине її недалекоглядне рішення. Вона потрапила на гачок влади ще тоді, коли повірила у законопроект №4052 про внесення змін до ЗУ «Про Конституційний Суд України», який зареєстрував депутат Сергій Міщенко. 

Законопроектом пропонується розширити повноваження Конституційного Суду, надавши йому право перегляду власних рішень. Однак, це не панацея, а скоріше навпаки. Опозиція вірить, що внісши зміни до закону «Про Конституційний Суд України», обійде юридично всі правові колізії і змусить КСУ скасувати своє рішення 2010 року про відміну політреформи-2004. Насправді, це лише профанація. Чому? Поясню.

По-перше, вичерпні повноваження КСУ визначені в статті 150 Конституції, відповідно до якої, до повноважень Конституційного Суду України належить: вирішення питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів парламенту, Президента, Кабміну, правових актів ВР Автономної Республіки Крим та офіційне тлумачення Конституції та законів України. У цьому переліку не прописані рішення Конституційного суду.

Дані повноваження не можуть бути розширені лише внесенням змін до Закону, як це пропонується у законопроекті Міщенка. Потрібно вносити зміни до Конституції України, а це 300 голосів.

По-друге, виникає питання: на підставі чого КС зможе скасовувати свої рішення (хто має ініціювати такі дії, якщо відповідно до ч. 2 ст. 150 Конституції рішення КС є остаточними і не можуть бути оскаржені?).

По-третє, уявімо, що Конституційний Суд став суб’єктом конституційного подання, тоді КСУ матиме повноваження час від часу переглядати свої рішення. Зможе їх приймати, а потім знову скасовувати. Ми попадаємо у замкнуте коло. Хоча ходити по колу – це саме те, що зараз ефективно практикує опозиція.