"Святі мощі" і "трильйони" як інструмент дискредитації е-декларування

Сьогодні можна вести мову про відверту дискредитацію не лише самого реєстру електронних декларацій, а й ідеї його успішного функціонування в українських реаліях.

На сьогоднішній день,безумовно, головною темою для обговорень в українському суспільстві єелектронне декларування. Точніше, викладені в реєстрі дані про статки цілоїнизки відомих політиків та їхніх близьких. Зрозуміло, що найбільшу увагупривернули до себе такі категорії майна як «мощі святих», «трильйон гривень»,«церква» і т. д. Дійсно, дана інформація закономірно викликає подив таобурення. Але в таких відверто контраверсійних відомостях і міститься коріньпроблеми, яка тяжіє над електронним декларуванням.

            Справа в тому, що за чинного стану справ взагалі можнавести мову про відверту дискредитацію не лише самого реєстру, а й ідеї йогоуспішного функціонування в українських реаліях. У даному випадку мизіштовхуємось зі звичайним лицемірством, а де в чому навіть із цинізмом,оскільки шляхом подання відверто перекрученої інформації, яка може викликатилише сміх, виробляється негативне суспільне ставлення до електронногодекларування. Тому така діяльність, безперечно, повинна присікатися та недопускатися.

            Водночас варто визнати, що в саму систему електронногодекларування закладені певні елементи, які дозволяють здійснювати різного родуполітичні маніпуляції. Наприклад, можливість зареєструвати власний одяг.Фактично, це може нагадувати досвід Румунії за часів правління НіколаеЧаушеску, коли державному обліку підлягали навіть деякі, здавалося б, особистіречі. Тобто, задля уникнення подальших перекручень або маніпулятивнихтрактувань (на зразок – не зареєстрував бодай одну гривню чи пальто, значить порушникі т. і.), слід коректніше врегулювати інститут електронного декларування назаконодавчому рівні.

            Безумовно, такого роду система є великим проривом дляУкраїни, оскільки сам факт своєрідної десакралізації політики робить її більшдемократичною та сприяє встановленню комунікації між чиновниками тагромадянами. Особливо слід звернути увагу на те, що ціла низка можновладцівпублічно розкрила свої значні статки, дані про які хоч і викликали обурення,але все ж стали свідченням поступового оновлення української політичноїсистеми. Проте відкритою залишається ціла низка питань щодо того, як системаелектронного декларування функціонуватиме далі під дискредитаційним тиском збоку окремих осіб, чи розвиватиметься вона в подальшому і т. і. Принаймні теманалагодження адекватного контролю не лише за статками чиновників, а й з’ясуванняджерел їхньої появи, а також введення різного роду санкцій, безперечно, незніматиметься з політичного порядку денного, оскільки початок, хоч і багато вчому контраверсійний, вже було покладено.