Цілі Кремля, що стоять за кримською провокацією

Декілька днів назад, коли почалася нинішня ситуація із закриттям адміністративного кордону у Криму, в деяких російських одіозних ЗМІ з’являлося повідомлення що така ситуація є наслідком діяльності так званої диверсійної групи з України. Але в подальшому ця позиція не отримала розвитку. Зараз ми маємо змогу спостерігати її «відродження», проте вже на офіційному рівні. Тому слід розглянути причини такого різкого повороту Кремля.

Перш за все, варто розуміти, що російський лідер незадоволений нинішнім станом мирного врегулювання на Донбасі, оскільки прагне отримати більшого. Тому його заяви щодо відсутності потреби провести зустріч у нормандському форматі є закономірними. Фактично це зайвий раз підкреслює агресивну природу політики Кремля, а також засвідчує те, що ефективність мирного врегулювання насправді залежить не від Києва, а від Москви, яка й продукує нові конфлікти на території України. Створюючи ситуацію з, так би мовити, «українськими» диверсантами, Путін намагається дискредитувати Київ, повністю переклавши на нього відповідальність за зрив мирного врегулювання. Цікаво, що спроби показати себе «жертвою» Росія здійснювала ще в серпні 2014 року. Тоді з’явилися повідомлення, що українська артилерія «обстріляла» територію РФ поблизу станиці Мітякінської. Тому для Кремля такі прийоми не є чимось незвичним і їх варто було очікувати в контексті останніх подій.

Роздмухування даного інформаційного приводу також можна пов’язати із підготовкою до проведення стратегічних командно-штабних навчань «Кавказ-2016» та ротацією російських військ у Криму. Загалом, зараз ми стаємо свідками поступового перетворення півострова на ізольовану військову базу. Саме тому й відбувається цілеспрямоване залякування населення, яке, боячись міфічної української загрози, легітимує мілітаризацію Криму. Також це все підкріплюється згортанням туристичної активності. Відповідно, півострів перетворюється на типову російську провінцію – як в економічному, так і в політичному відношенні.

Тому слід зазначити, що не дивлячись на проведення аналогій з Майнільським інцидентом (провокативні дії СРСР, які стали приводом для війни з Фінляндією), повномасштабних бойових дій очікувати не варто. Путіну на даний момент потрібно лише певне загострення ситуації з метою дискредитації Києва та зміни нормандського формату на свою користь задля диктування вигідних йому умов мирного врегулювання на Донбасі.