Україна не програла від польської резолюції про «Волинську трагедію»

22 липня нижня палата польського парламенту проголосувалаза резолюцію, яка встановлювала 11 липня «Національним днем пам’яті жертвздійсненого українськими націоналістами геноциду громадян ІІ Речі ПосполитоїПольської». Відповідно, в такий спосіб відповідальність за події на територіїВолині в липні 1943 року було покладено виключно на українську сторону.

Зрозуміло, що рішення польського парламенту викликалоневдоволення в кожного українця, оскільки воно стосується виключно одногоаспекту даної проблеми. Але, незважаючи на відверто несправедливий характерцього документу, до його появи не слід ставитися як до цілковитої поразки або«зради поляків». Це пояснюється тим, що фактично українська сторона не понеслажодних політичних втрат. Звісно ж, можна вказати на символічний бік даноїподії, але і до її настання в польському суспільстві беззаперечно пануваладумка щодо одностороннього характеру подій липня 1943 року. Тому резолюціяСейму стала лише доконаним фактом, який, до того ж, є закономірним елементомвсієї політики правлячої партії – «Право і справедливість».

Загалом, з її приходом до влади восени 2015 року,відбулася зміна пріоритетів державної політики. Варто згадати конституційнукризу, яка стала наслідком спроб нових правлячих сил у парламентіпідпорядкувати своїй волі Конституційний Трибунал. Тому вище зазначенурезолюцію можна розглядати не лише як закономірне явище в контексті політикипартії «Право і справедливість», а також як свого роду спосіб переведення увагипольської громадськості від більш насущних та важливих питань. Доказом цьогоможна вважати те, що вчора президент Анджей Дуда підписав розкритикованийЄврокомісією закон, яким вносяться зміни у порядок роботи КонституційногоТрибуналу (варто звернути увагу, що Сейм прийняв його в один день із вищезазначеною резолюцією).

Таким чином, польська влада використала «волинськепитання» у своїх політичних цілях. Тому, як вже зазначалося, наявність даногодокументу не є ані трагедією, ані поразкою для українців, оскільки він засвідчивнаявний стан справ у польському суспільстві. Лише варто зазначити, що вподальшому слід активно відслідковувати зміни в політиці нашого західногосусіда, оскільки інколи виявляється, що їх природа може якісно відрізнятися відзаявленої мети.