Як чиновники продавали ОПЗ

Минулого тижня Фонд держмайна України провалив конкурс з продажу Одеського припортового заводу. Для участі у конкурсі не було подано жодної заявки.

Серед причин такої ситуації представники Фонду вказали на: борг перед Group DF, суди з компанією "Нортіма" (компанія Ігоря Коломойського) , обмеження на репатріацію дивідендів, відсутність податкових пільг і преференцій для інвестора, зависока ціна на тлі озвучених вище проблем заводу та загальних політичних і економічних ризиків країни. Чиновники стверджують, що всі ці негативні чинники відлякують потенційних інвесторів. Враховуючи наявність зазначених проблем, ціна ОПЗ є завищеною, а тому треба сформувати нову ціну з огляду на існуючі ризики.

З одного боку, все правильно, адже продаючи товар з браком, продавець має враховувати вартість дефекту в кінцевій ціні даного товару. Але така очевидна і прямолінійна логіка не є зобов’язуючою. Тим більше, якщо йдеться не про дрібницю за кілька гривень, а про стратегічний об’єкт з початковою вартістю в більш як 13 мільярдів гривень. В даному випадку ціна наявних ризиків складатиме для бюджету не мільйон і не десять чи навіть сто мільйонів – мова йде радше про мільярди. Тому спрощений підхід у відповідній ситуації, мовляв, є недоліки – забирайте дешевше, неприпустимий. Відповідальна позиція державних менеджерів мала б полягати в роботі над усуненням тих ризиків, які піддаються усуненню в осяжній перспективі (наприклад, проблеми з компанією Коломойського, борги ОПЗ, податкові пільги для інвесторів тощо). Підготовка державного підприємства до продажу – це не лише «паперова» робота, а, передусім, забезпечення умов, які дозволять уряду продати об’єкт якомога вигідніше. Цю максиму чиновникам варто було б добре засвоїти надалі, аби велика приватизація в Україні не принесла мізерну користь державному бюджету.