Чому російських ГРУшників не зустрічали з фанфарами?

Після вчорашнього повернення Надії Савченко до України, а російських ГРУшників Александрова і Єрофеєва до Росії важко було не помітити разючої відмінності у значенні цих подій для двох країн. Якщо для України прибуття Савченко – подія загальнонаціонального масштабу, символ стійкості, мужності і перемоги, топ-новина всіх вітчизняних ЗМІ і тема для всіх публічних заяв і обговорень на найближчі дні, то повернення ГРУшників для Росії – ледь не таємна операція. Зустрічати Савченко в аеропорт прибув глава Української держави, низка політиків, десятки журналістів, в той час як Александрова і Єрофеєва зустріли їх дружини в напівтаємній обстановці. Надія відразу дала публічне інтерв’ю, нині планується її велика прес-конференція; буквально при виході з літака російських військових миттєво забрали представники спецслужб, і не варто сподіватися, що «героїв донбаської війни» десь і комусь будуть показувати чи про них розповідати. Все це якось не в’яжеться з ейфорією загальнонаціональної боротьби за «рускій мір», патетикою хрестового походу на захист прав російськомовного населення у фашистській Україні та підтримкою «народу Донбасу» у війні проти київської хунти. По ідеї, з такими масовими установками російських диверсантів мав би вітати екзальтований натовп патріотів з лавровими вінками і Путін з орденами Героїв Росії. Але – зась, повний штиль і байдужість.