Лебідь, щука і рак

 Післятого, як активісти відразу декількох областей самотужки перекрили рухвантажівкам, уряд із запізнілою реакцією прийняв рішення про офіційну заборонутранзиту російських товарів через українську територію. Однак згодом,дзеркальні заходи РФ змусили Мінінфраструктури шукати з Москвою компроміс.Врешті-решт, сторони погодилися у взаємному порядку скасувати транзитніобмеження одне для одного, хоча населення самовільно продовжувало акціїблокування на кордоні. З метою вирішення ситуації чиновники домовилися зактивістами про припинення цих акцій. Здавалося б, проблема вичерпана.

Але, як виявилося, напередодні минулих вихідних одна зполітсил заявила про намір продовжувати блокаду російських фур, незважаючи надомовленість між урядом і громадськими активістами. Вочевидь, окремі партіївгледіли непересічну нагоду зайвий раз нагадати про себе електорату. Як би тамне було, а країна вкотре отримала ляпас по своєму авторитету. І справа не втому, що мова йде про економічні зв’язки з Росією під час війни (до цьогопитання треба підходити комплексно і з консенсусом між владою та суспільством),а в тому, що в Україні є сили, яких рішення центрального уряду ніби й нестосуються. Це, у свою чергу, ставить під сумнів легітимність влади ідоговороздатність офіційного Києва. Адже хто захоче мати справу з країною, декожен робить все, що заманеться? Анархія ще ніколи не була запорукою надійної співпраціз міжнародними партнерами. Зрештою, де в тих же європейців упевненість, щозавтра-післязавтра якась група під партійними прапорами не почне блокувати їхперевізників на українському кордоні? Тим більше, якщо уряд не може нічого зцим вдіяти. Коли ж влада спробує притягнути порушників до відповідальності, їхвідразу оголосять політв’язнями режиму і влаштовуватимуть нові протести протирепресій.