Інвестиції – це не жест доброї волі

Інвестиції – це не жест доброї волі, а інвестори – не благодійники. Їх цікавлять вигідні ринки, нові ідеї, конкурентні переваги і прибутки, а не персональний склад уряду чи партійна структура парламенту. І поки ми не доведемо, що можемо бути цікавими для і

Найчастіше головною перешкодою для залучення інвестицій в Україну сьогодніназивають війну на Донбасі. Та аналіз динаміки інвестування у вітчизнянуекономіку з 2011 року багато в чому спростовує це припущення.

Зокрема, у 2011році приплив прямих іноземних інвестицій (ПІІ) складав 6,47 млрд доларів. Унаступному році цей показник упав на 7,2%, дорівнюючи 6,013 млрд доларів. У2013-ому приплив ПІІ становив вже $5,7 млрд, при цьому за вказаний періодінвестори не тільки менше вкладали в економіку України, а й одночасно вивели  у два рази більший об'єм інвесткоштів, ніж у2012-му - $ 2,845 млрд проти $ 1,256 млрд.

Такимчином, зменшення притоку інвестицій і одночасне збільшення відтоку фінансовихресурсів з країни мало вкрай негативну тенденцію ще задовго до початкуЄвромайдану і розгортання бойових дій на Донбасі. Тож інвесторів лякає нетільки війна, яка, безумовно, має свій негативний вплив, а весь без виняткукомплекс проблем, які ми намагаємось подолати останніми роками. Не будеперебільшенням сказати, що будь-який напрям реформ сьогодні так чи інакшевпливає на інвестиційну привабливість нашої економіки. Тож говорити, що існуєякийсь єдиний чудодійний рецепт залучення інвестицій – суто економічний чи сутополітичний – було б неправильно.

Якщоми візьмемо, на перший погляд, віддалену від економіки реформу судової системи,то виявиться, що вона також серйозно впливає на інвесторів, оскільки тізацікавлені в гарантіях захисту своїх прав у чесному і прозорому суді. Сильнийефект зі знаком мінус має корупція і політична нестабільність у державі, адже,як відомо, гроші люблять спокій. Натомість ситуація некерованості всуспільстві, коли ледь не щодня чиняться рейдерські захоплення підприємств,лише відлякує потенційних вкладників у економічні проекти. Особливої увагизаслуговує також необхідність законодавчого створення нових правил гри длябізнесу, насамперед, проведення дерегуляції та податкової реформи. Сліднаголосити, що сама по собі безперервна епопея змін податкової системи вже євкрай несприятливим чинником розвитку підприємництва, адже ніхто не вливатимересурси в середовище, де кілька разів на рік змінюються податкові ставки,механізми і правила оподаткування. Ну і, звісно, нікуди не подітися безполітичної волі керівництва держави, відсутність якої залишить реформи лише деклараціяминамірів.

Всеце і багато іншого є комплексним індикатором інвестиційного клімату в країні.Однак сутність проблеми полягає в тому, що інвестиції – це не жест доброї волі,а інвестори – не благодійники. Їх цікавлять вигідні ринки, нові ідеї, конкурентніпереваги і прибутки, а не персональний склад уряду чи партійна структурапарламенту. І поки ми не доведемо, що можемо бути цікавими для інвесторів,капітали не зайдуть на наш ринок. Україна має свої родзинки для інвестицій, імова йде не лише про агросектор, де також можна заробляти на перевагахукраїнської продукції – екологічній і без ГМО. Перспективним є в тому числівійськово-промисловий комплекс, який здатен виробляти сучаснувисокотехнологічну зброю світових стандартів якості. Нарешті, ми маємо значнийпотенціал у виробництві продукції з високою часткою доданої вартості, в першучергу, в ІТ-сфері. Темпи розвитку і можливості цього сектору сьогодні вражаючі,найкращим свідченням чого є перші десятки мільйонів доларів в ІТ-індустрію відДжорджа Сороса.