Інвестиції – це не жест доброї волі

Найчастіше головною перешкодою для залучення інвестицій в Україну сьогодні називають війну на Донбасі. Та аналіз динаміки інвестування у вітчизняну економіку з 2011 року багато в чому спростовує це припущення.

Зокрема, у 2011 році приплив прямих іноземних інвестицій (ПІІ) складав 6,47 млрд доларів. У наступному році цей показник упав на 7,2%, дорівнюючи 6,013 млрд доларів. У 2013-ому приплив ПІІ становив вже $5,7 млрд, при цьому за вказаний період інвестори не тільки менше вкладали в економіку України, а й одночасно вивели  у два рази більший об'єм інвесткоштів, ніж у 2012-му - $ 2,845 млрд проти $ 1,256 млрд.

Таким чином, зменшення притоку інвестицій і одночасне збільшення відтоку фінансових ресурсів з країни мало вкрай негативну тенденцію ще задовго до початку Євромайдану і розгортання бойових дій на Донбасі. Тож інвесторів лякає не тільки війна, яка, безумовно, має свій негативний вплив, а весь без винятку комплекс проблем, які ми намагаємось подолати останніми роками. Не буде перебільшенням сказати, що будь-який напрям реформ сьогодні так чи інакше впливає на інвестиційну привабливість нашої економіки. Тож говорити, що існує якийсь єдиний чудодійний рецепт залучення інвестицій – суто економічний чи суто політичний – було б неправильно.

Якщо ми візьмемо, на перший погляд, віддалену від економіки реформу судової системи, то виявиться, що вона також серйозно впливає на інвесторів, оскільки ті зацікавлені в гарантіях захисту своїх прав у чесному і прозорому суді. Сильний ефект зі знаком мінус має корупція і політична нестабільність у державі, адже, як відомо, гроші люблять спокій. Натомість ситуація некерованості в суспільстві, коли ледь не щодня чиняться рейдерські захоплення підприємств, лише відлякує потенційних вкладників у економічні проекти. Особливої уваги заслуговує також необхідність законодавчого створення нових правил гри для бізнесу, насамперед, проведення дерегуляції та податкової реформи. Слід наголосити, що сама по собі безперервна епопея змін податкової системи вже є вкрай несприятливим чинником розвитку підприємництва, адже ніхто не вливатиме ресурси в середовище, де кілька разів на рік змінюються податкові ставки, механізми і правила оподаткування. Ну і, звісно, нікуди не подітися без політичної волі керівництва держави, відсутність якої залишить реформи лише деклараціями намірів.

Все це і багато іншого є комплексним індикатором інвестиційного клімату в країні. Однак сутність проблеми полягає в тому, що інвестиції – це не жест доброї волі, а інвестори – не благодійники. Їх цікавлять вигідні ринки, нові ідеї, конкурентні переваги і прибутки, а не персональний склад уряду чи партійна структура парламенту. І поки ми не доведемо, що можемо бути цікавими для інвесторів, капітали не зайдуть на наш ринок. Україна має свої родзинки для інвестицій, і мова йде не лише про агросектор, де також можна заробляти на перевагах української продукції – екологічній і без ГМО. Перспективним є в тому числі військово-промисловий комплекс, який здатен виробляти сучасну високотехнологічну зброю світових стандартів якості. Нарешті, ми маємо значний потенціал у виробництві продукції з високою часткою доданої вартості, в першу чергу, в ІТ-сфері. Темпи розвитку і можливості цього сектору сьогодні вражаючі, найкращим свідченням чого є перші десятки мільйонів доларів в ІТ-індустрію від Джорджа Сороса.