Розвінчування міфів про фінансову реструктуризацію

На цьому тижні має бути проголосований законопроект №3555 "Про фінансову реструктуризацію". Профільний комітет з питань фінансової політики та банківської діяльності Верховної Ради рекомендує парламенту прийняти його за основу. Законодавчу ініціативу також підтримують і в Національному банку, і бізнес спільнота.

Основною метою законопроекту є створення ефективного та дієвого механізму добровільної фінансової реструктуризації боргів підприємств України та їх досудової санації.

Однак, як часто буває, знаходяться ті, хто критикує та готовий не розібравшись нівелювати будь які позитивні надбання.

Міф №1 – Верховна Рада списує борги корпорацій

Насправді закон не є механізмом ухилення від сплати по кредитах юридичними особами. Його прийняття дозволяє банкам та іншим кредиторам (підприємствам) домовитись із боржником про умови виплати боргу на взаємовигідних умовах. Законопроект не нав’язує конкретні умови реструктуризації, не визначає термінів та відсоткових ставок.

Міф №2 – Законопроект не враховує інтересів банкірів

Міф полягає в тому, що нібито держава втручається у їх взаємовідносини із клієнтами та буде вимагати поступків для несумлінних позичальників, що в свою чергу дозволить їм ухилятись від виконання зобов'язань.

Навпаки, для банків це додатковий юридичний механізм проведення фінансової реструктуризації кредитів юридичних осіб, в тому числі підвищенні класності кредитів в розумінні НБУ та як наслідок розформування резервів. Закон підготовлений з метою відновлення банківського кредитування і зокрема економічної активності боржників.

Міф №3 – Законопроект дублює положення закону про банкрутства («Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»)

Це хибне припущення. Законом №3555 передбачена повністю «позасудова» процедура, на відміну від процедури «за рішенням суду». Це є переважним підходом для майже всіх зацікавлених сторін (банків, кредиторів і боржників) на відміну від процедури банкрутства. У законі про фінансову реструктуризацію встановлюється більш гнучкий порядок для врахування інтересів меншої групи кредиторів, аніж за законом про банкрутства, що вимагає участі всіх кредиторів. Вимога щодо участі всіх кредиторів, передбачена в законі про банкрутства, робить її процедуру занадто довгою та негнучкою.

Якби закону про банкрутства було достатньо, тоді банківський сектор України не мав би такої кількості «непрацюючих» кредитів, які за оцінками експертів є одними з найвищих в Європі. Отже,  процедура банкрутства сама по собі не є достатньою, оскільки в Україні вона історично орієнтована на ліквідацію боржника, що суперечить цілям закону про реструктуризацію. 

Міф №4 – Процедура банкрутства може затягнутися через положення щодо проходження повторної санації

Це є некоректним розумінням положень закону. Не може існувати будь-якої затримки в провадженні до його фактичного порушення. Відповідно до законодавчого акту, якщо провадження не було порушене, розгляд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство лише призупиняється на три місяці.

У випадку, коли процедура реструктуризації є успішною – заява про порушення провадження у справі про банкрутство буде відхилена. Якщо вона є неуспішною, заява про порушення провадження у справі про банкрутство буде розглянута, а план реструктуризації може бути базисом для роботи ради кредиторів та арбітражного керуючого. Тому не можна вважати ці три місяці втраченим часом.

Міф №5 – Неефективність рішень досудової санації Київським апеляційним господарським судом (може призвести до корупції і як такий є неприйнятним)

Насправді, незрозуміло чому автори цієї тези вважають корупцію більш ймовірною в  Київському апеляційному господарському суді, а не на рівні місцевих господарських судів. Концентрація справ в одному місці сприяє кращій ефективності санації та послідовності при прийнятті рішень. Виконання цього положення у випадках процедури реструктуризації, передбаченої проектом закону, є важливим для відновлення звичайних практик кредитування.  

Міф №6 – Побоювання щодо тимчасового характеру закону

Виникають зауваження до авторів з приводу тимчасового характеру закону, який має діяти протягом трьох років. Що у тимчасових законах не можуть пропонуватися зміни до законів України, що діють на постійній основі (наприклад, стосовно іпотек, реєстрації, обтяжень і банкрутства).

 

Насправді, іноземний досвід доводить, що аналогічні закони, зазвичай приймались на період до трьох років. Тимчасовий характер закону розрахований на вирішення специфічних обставин кризи та заохочує сторони до його застосування протягом терміну дії. Інакше сторони не отримають переваг.

Якщо закон буде діяти на постійній основі, у сторін не буде жодних стимулів його застосовувати і цілі прискореного відновлення економіки не будуть досягнуті.

Оскільки закон є “спеціальним”, для запобігання двозначності, у ньому ж можуть пропонуватись зміни до інших законів, що діють на постійній основі, якщо останні містять суперечливі положення.

Міф №7 – У законі не передбачено, яка заборгованість суб’єкта господарювання підлягає фінансовій реструктуризації

Будь-яка. Дійсно, у законі чітко не визначається, які борги мають бути реструктуризовані, однак це пояснюється тим, що в залежності від кожного конкретного випадку, заборгованість буде відрізнятись. Тим не менш, законом чітко зазначено, що заборгованість, яка підлягає реструктуризації, обов’язково включає заборгованість перед “залученими кредиторами”, якими є фінансові установи та кредитори боржника (хоча б один із кредиторів).

Міф №8 – Законопроект №3555 плутають із законом про реструктуризацію зобов'язань фізичних осіб за кредитами в іноземній валюті

Законопроекти "Про фінансову реструктуризацію" і "Про реструктуризацію зобов'язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, отриманих на придбання єдиного житла (іпотечні кредити)" (№4004) не є альтернативними, та регулюють абсолютно різні сфери.

Законопроект "Про фінансову реструктуризацію" передбачає добровільну реструктуризацію боргів не фізичних осіб, а працюючого бізнесу.

Міф №9 – Законопроект суперечить нормам ряду інших законопроектів:

- №2506а «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (статус – 08.10.16 року прийнятий в першому читанні)

- №2507а «Про виконавче провадження» (статус – 08.10.16 року прийнятий в першому читанні)

- №2508а Про внесення зміни до Податкового кодексу України (щодо приватних виконавців) (статус – зареєстровано, очікує розгляду)

Це не відповідає дійсності. Процедурно будь який законопроект проходить експертизу ГНЕУ (Головне експертне управління), яке не виявило таких суперечностей.  

Закон про реструктуризацію розроблявся за технічної допомоги ЄБРР і Світового банку, а також за участю НБУ та Мінфіну.

Подібні закони були прийняті у країнах, що постраждали від Азійської фінансової кризи кінця 90-х (наприклад, в Індонезії, Малайзії, Південній Кореї і Таїланді), а також у Туреччині після  фінансової кризи в цій країні 2001-2003 рр. Подібні закони також були прийняті у Хорватії, Чорногорії, Сербії та ін. Прийняття законів значно сприяли вирішенню питання, пов’язаного з непрацюючими кредитами та відновленням банківського і корпоративного секторів.

Сподіваюсь, законопроект на прийняття якого чекають і представники бізнесу, і банківські установи буде проголосовано вже 17 березня на черговому засіданні Верховної Ради України.