«Профспілки» - добитися погіршення життя вже сьогодні? Уряд і роботодавці вимушені погодитися!

Нещодавно профспілки України, під керівництвом пана Хари, підписали Генеральну угоду з Урядом та роботодацями на 2011-2012 роки, де чорним по білому, записано в п.1.2 : « Сприяти прийняттю Податкового кодексу України. ». Тепер же, під тиском Майдану, «Федерація профспілок України висловлюється з підтримкою основних вимог мітингувальників щодо не сприйняття Податкового кодексу і закликає владу дослухатись до них».

Що це за така дворушна політика «пострадянських» профспілок?! З одного боку ФПУ домовляються з Урядом про одне, підписує документи, її лідер п.Хара голосує у Верховній Раді за Податковий кодекс, а з іншого, публічно говорить про підтримку підприєництва. До речі за Податковий кодекс голосував і п. Стоян, колишній голова ФПУ, і член Ради ФПУ п. Харлім. Прикро, що такі дії ФПУ підтримані і іншими, так званими, лідерами незалежних профспілок, які теж підписали цю Генугоду, а зараз б’ють себе в груди, стоячи на Майдані, буцім-то захищають права  малого і середнього бізнесу. Серед підписантів такої Генеральної угоди профспілок з Урядом є підписи і п. Волинця, і п. Попика, і п. Роя. Ніхто з них не висловився проти Податкового кодексу, коли смиренно підписували цю Генеральну угоду. Лише незалежні профспілки НКПУ та НФПУ не підписували такої «антисоціальної» Генеральної угоди.

Нова Генеральна угода суттєво знижує показники соціальної захищенності людей. Багато прогресивних напрацювань незалежних профспілок не найшли місця в новій угоді, де започатковано суттєве зниження розмірів заробітної плати. Якщо раніше ставка 1 тарифного розряду мала бути на рівні 120% мінімальної заробітної плати, то на сьогодні – це на рівні лише 100%. «Профспілки» відмовилися від свого права, передбаченого старою генугодою, щодо погодження з профспілками дій Уряду по підвищенню  цін і тарифів, що зробило фактично цей процес не контролеваним. Така домовленість «Профспілок» і Уряду зрадила не тільки інтереси малого та середнього бізнесу, вона фактично зрадила більшість працюючого населення країни.

Так і не дивно, ч ому після років «демократичних реформ» український народ дійшов до крайньої межі злиденності? Чому національне багатство, створюване не одним поколінням, опинилось у руках кількох родин колишніх компартійних функціонерів і криміналітету, а мільйони висококваліфікованих українських спеціалістів потрапили у наймане рабство за межами Батьківщини? Чому населення України катастрофічно зменшується, а соціальні програми сприяння сім’ї не працюють? Чому поповнення соціального бюджету українських родин відбувається не за рахунок введення нових економічних потужностей, а за рахунок блюзнірської політики «заробітчанських інвестицій»?

Сьогодні, практично кожний другий громадянин констатує погіршення матеріального стану протягом останніх півроку, кожна десята українська сім’я претерпає від нестачі грошей на їжу, а абсолютну більшість людей хвилює безудержне зростання цін.

Не зменшується заборгованість з виплати заробіних плат, яка становить понад 1,3 млрд. грн. Безробіття, за методикою підрахунків МОП, станоить 2 млн. осіб. А в разі прийняття Податкового кодексу загальне число безробітних може досягти 5 млн. чол, що буде становити майже 22% працездатного населення.

Влада наступає на права людей по усьому фронту. Спочатку запропоновано ввести «драконівський» Податковий кодекс, на черзі Трудовий кодекс та  Житловий кодекс. А що далі?!

На порядку денному стане питання виживання людей. А звісно з такими профспілками, захисниками лише власних корпоративних інтересів нічого позитивного не добитися.