Влада примусила профспілки підписати Генеральну угоду

Спікулюючи на збереженні майнових прав за Федерацією профспілок України, влада вимушила Спільний представницький орган всеукраїнських профспілок та профоб ’ єднань підписати Генеральну угоду з Урядом та роботодавцями.

Генеральна угода стала тим документом, який практично узаконив  грабіжницькі тарифи в країні, багатократне підвищення вартості на електроенергію, газ, інші комунальні послуги, що практично, поставила на грань виживання простих людей в країні.

Така угода так і не вирішила питання встановлення реальної мінімальної заробітної плати, введення в дію реального споживчого кошику, встановлення мінімальних соціальних стандартів, їх індексації, фактично продовжила дії влади на пограбування доходів людей, але вже з підтримки профспілок, які, практично, розділили міру відповідальності за цей «геноцид».

В країні так і не відбулося покращення життя людей, ми навіть не маємо перспективи, коли це може статися. Згвалтована ідея вступу країни до ЄС принесла небачені дивиденти  можновладцям і нічого не дала простим людям. Ні Президент, а ні Уряд України так і не спромоглися запропонувати країні такі реформи, які б вивели її з кризи. На сьогодні суспільство так і не отримало від дій Уряду ніяких пропозицій щодо покращення життя людей, ні на найблищу перспективу, ні в перспективі загалом.

Шкода, що зрадницька діяльність профспілок не привела до прояви активності, безкомпромісності, вони так і не використали а ні закон про профспілки, а ні закон про соціальний діалог, інші нормативно-законодавчі акти для свого авторитету, а лише разом з владою, усунули незалежні профспілки від процесу оновлення країні.

На сьогодні ми маємо повний зговір між старою і, так званою новою владою, де профспілки черговий раз використані, як буфери, для пом’якшення негативних наслідків в суспільстві. Профспілки, в особі ФПУ, виявилися черговий раз нездатними до нового мислення, до позитивного бачення проблем суспільства, просто стали на шлях власного виживання та підтримки грабіжницьких дій влади. Це не є допустимим. І прості члени профспілок мають дати цьому належну оцінку.

Не можно привести жодного пункту Генеральної угоди, який би фактично діяв на покращення долі людей. Ні сьогоднішня влада, ні, так звані, захистники трудящих, на сьогодні не здані до конструктивних дій, фактично виявилися банкрутами. Ось і виходить, що залежність старих профспілок від влади ще залишається досить великою, аби мати таку спроможність діяти більш ефективніше в сфері захисту прав та інтересів людей.

Профспілки, як організації, які функціонують за рахунок відрахувань від платні простих людей, не повинні діяти в інтересах влади. Це може бути лише за одної причини, коли їх утримує сама влада. Звітси, подальше утримання таких профспілок працівниками, відраховуючи на їх утримання профвнески стає проблематичним, оскільки людей перестають влаштовувати такі профспілки, які все більше схиляються до пітримки незалежних профспілок.

На сьогодні старі профспілки здали позиції на усіх фронтах, коли влада тисне на права профспілок. Супротиву цьому народ не баче ніякого. Як можуть захищати права людей такі профспілки, якщо вони не здатні захистити власні права, оскільки ми бачемо, що влада задіяла усі механізми тиску на профспілки, аби поставити їх на коліна.

Влада запровадила різного роду реєстрації профспілок: через Мінюст, держреєстр, посередницьку служба, податкову, тощо; створено, так зване, законодавче  середовище, коли  профспілки штучно позбавляються законних прав в своїй діяльності, які закріплені відповідним законом про профспілки.

Шаленна атака влади на права профспілок відбувається на фоні вимог закону про профспілки, де передбачена їх неприбутковість, передбачено не втручання влади в дії профспілок, передбачена непідконтрольність та непідзвітність профспілок перед органами влади, присутня законна вимога, як така, що забороняє встручання органів влади в їх діяльність. Ці вимоги безпардонно порушуються різного роду наказами міністерств, підзаконними актами і, в решті-решт, кожного разу податковим кодексом. Прикро, що влада діє підступно, вводячи різного роду перешкоди для діяльності профспілок, вводячи такі «норми», як то щодо переєстрації неприбутковості, примус профспілок до введення  змін в статути, примус до звітності про їх надходження, тощо. І, головне, що такі дії освячуються схвальними діями провладними монополістами в профспілковму пусі, які використовуючи прогалини в законодавстві, узурпували, так зване право, на особисте представництиво прав і інтересів найманих працівників перед владою.

Усім відомо, що профспілки – це добровільні організації, які функціонують на відрахуваннях людей зі своєї заробітної плати, яка, до речі, обкладена усіма податками, і які є добровільними в своєму статусу. Порушуючи ці положення, влада фактично зазирає в кешеню людей, які за власний кошт хочуть захищати свої права перед роботодавцями та владою. Порушуючи ці постулати, влада переходить межу законності та може нарватися на дієвий супротив людей, які не зможуть в подальшому терпіти такі знущання над ними.