Вчені створили синтетичні людські ембріони без яйцеклітин і сперматозоїдів... Чи ні?

Це лише "журналістський" трюк і вдала спроба "завіруситися".

Сенсаційна сенсація! Вчені створили синтетичні людські ембріони без яйцеклітин і сперматозоїдів! Час відкорковувати плодово-ягідне шампанське і радісно ридати! Майбутнє настало! По вулицях бігають і метушаться клоновані, генетично модифіковані синтетичні люди з синтетичних ембріонів і синтетично розмножуються, викликаючи у перехожих етичні питання... 

Насправді – ні. 

Це лише “журналістський” трюк і вдала спроба “завіруситися”. 

14-го червня 2023-го року британська щоденна газета Ґардіан опублікувала непримітну колонку в розділі “Біологія”, надавши їй оманливу, але яскраву назву: “Synthetic human embryos created in groundbreaking advance” (“Історичний прорив: створено синтетичні людські ембріони” – переклад автора і Chat GPT) – і понеслося... 

Тільки зовсім вже ледачий не опублікував цю “новину”. Страшні, незрозумілі слова, як то: стовбурові клітини, синтетичні ембріони, сперматозоїди, Френсіс Крік тощо – на день-два захопили інформаційний простір і навіть змусили простих людей, далеких від тієї високої науки, виправдовуватися і публікувати свої роздуми деінде. 

А суть у тому, що вчені НЕ створювали синтетичні людські ембріони без репродуктивних клітин. 

Професорка Магдалена Зерніцка-Гетц з Кембриджського університету і соавтори створили модельний об'єкт, який складався з купки «перепрограмованих» ембріональних стовбурових клітин (так званих hESCs - human embryonic stem cells). Або, якщо користуватися термінологією оригінальних досліджень, – створили стовбріон (в оригіналі - “stembryo” від “stem” – стовбур\стовбуровий і “embryo” - ембріон). 

«Він прекрасний і створений повністю з ембріональних стовбурових клітин» – зазначила  авторка дослідження і на цьому можна було би поставити останні крапки над ї... 

«Перепрограмованих» означає, що клітини з певними функціями набувають якихось інших. На ембріональній стадії розвитку існують клітини, які можуть перетворитися, умовно кажучи, в будь які інші, що і не дивно. Тому новина, що з ембріональних клітин створено модельний об’єкт, який має властивості ембріона, – не новина. 

Новиною стало би створення не стовбріона, а, наприклад, гамет з диференційованих (себто, вже спеціалізованих) стовбурових клітин, як це сталося з мишами в березні цього року. 

Якщо з користю витратити кілька зайвих хвилин дорогоцінного часу і заглибитися хоча би на рівень National Center for Biotechnology Information (NCBI), то можна відшукати попередні публікації професорки Магдалени Зерніцкої-Гетц з Кембриджського університету, по яким, як з цеглинок, вибудовується цілий “храм” довгої, кропіткої і відданої праці, присвяченої різним питанням раннього ембріонального розвитку. 

І описана в Ґардіан доповідь – не апогей і не вершина, а тільки ще одна “цеглинка” у цьому більш як двадцятирічному “храмі”. 

Майже рік тому - 28-го серпня 2022-го року – на BBC вийшла стаття “Без яйцеклітини і сперматозоїдів. Вчені створили повноцінний синтетичний ембріон” – знайдіть, як то кажуть, п’ять відмінностей... Хоча одна відмінність лежить на поверхні – мова йшла про мишині стовбріони. 

В даній статті наведено хорошу відповідь на питання, навіщо це все взагалі потрібно: “Наразі британське законодавство дозволяє вивчати людські ембріони в лабораторії лише до чотирнадцятого дня розвитку, але щодо синтетичних ембріонів жодних правил немає.” 

І якщо стоїть мета (а вона стоїть) дослідити ранні етапи імплантації і зрозуміти, що у людей відбувається не так (а воно не так відбувається, на жаль, часто), то оминати етичні питання дуже зручно за допомогою, власне, от таких модельних об’єктів. 

Але найголовніша причина усіх подібних досліджень - це просто цікаво. Так вже влаштовані ці ваші вчені. 

І добре, що наука поволі, крок за кроком, просувається уперед, проте до створення справжнього, компетентного (такого, що може розвинутися у здорову дитину) “синтетичного” людського ембріона ще далеко. Наразі людство не має відповідних інструментів, які могли б забезпечити точне, ефективне і цілеспрямоване репрограмування клітин, аби вони гарантовано набували необхідних дослідникам властивостей. Все це неодмінно колись буде. Але не зараз і не у  форматі голосної “сенсації”, коли черговий вчений “ґвалтує” чергового, пробачте на слові, “журналіста”. 

Суттєві, історичні, події, зазвичай, відбуваються у форматі “за закритими дверима”, може, настав час і собі - вченим - перейняти таку практику?