На дальніх підступах до виборів

Ситуація в Україні складається так, що залишатися байдужим навіть пенсіонеру надзвичайно велика розкіш.  Таким як я про себе думати вже не приходиться. Життя прожите і залишається думати про лише дітей і онуків та про те, що випаде на їх долю.

Сьогодні Україна стоїть не просто перед виборами до Верховної Ради, а головне, перед вибором майбутнього України. Можливо це занадто пафосно, але це так. Тому і я рішив висловитися на цю тему з надією, що хтось не тільки прочитає, а й задумається. Зразу хочу попередити, що я не збираюся нікого ні за кого агітувати, а тільки зосереджуся на фактах і проблемах, над котрими повинен задуматися кожен чесний громадянин України і зробити для себе і своїх нащадків чесний, узгоджений зі своєю совістю вибір у виборчому бюлетені.  І так, на що варто звернути увагу при визначені власного вибору?

По-перше, ще ніколи Україна не була настільки дискредитована, зганьблена як в очах світової спільноти, так і самих українців. Сьогодні з презирством дивляться на Україну, тобто на нас усіх, і в Росії, і в Європі, і в США, бо ні одна влада не ставилася так брутально до власної Конституції і Законів України як нинішня. Ні одна влада не проводила таких репресій проти політичних опонентів, як нинішня. Ні при одній владі не було такого наглого розкрадання цінностей, в тому числі і матеріальних. Ніде в світі нема, щоб Законом держави заборонялося тим, що має судимість служити в армії по контракту, а людині з двома судимостями бути Верховним Головнокомандувачем, людині, що тільки купила українське громадянство, стати Міністром оборони. Тому, я переконаний, що залишати при владі цей клан не варто, щоб не заганяти себе і своїх дітей та онуків ще дальшу в глухий кут.

По-друге, ближче до виборів на наші голови посиплеться маса компромату на політичних опонентів, в основному в питанні про те, хто як розбагатів. Відносно Юлії Тимошенко справа дійшла до кримінальної відповідальності.  Я не адвокат і нікого не хочу і не буду захищати, але хочу нагадати шановним співвітчизникам одну абсолютну істину, яка гласить, що первинне КАПІТАЛІСТИЧНЕ  НАКОПИЧЕННЯ не може бути не кримінальним. Це об’єктивний закон, який як і закон всесвітнього тяжіння, діє скрізь і завжди. Некримінальним шляхом можна в нормальних суспільних умовах можна заробити на гідне життя, але не накопичити КАПІТАЛ. Це різні речі. Капітали Тимошенко Юлії ні на копійку не більше кримінальні ніж капітали Ахметова, Коломойського, Бойка, Тігіпка, Януковичів та інших. Тому до цього треба відноситися спокійно і звертати увагу не на минулі кримінальні 90-ті роки, а на сьогоднішні дії, хто скільки вкрав на Олімпійському, роздирибанив золоті українські землі, звідки піщли космічні гонорари Президенту, який власноручно написам, хіба що, приватного листа і т.д.і т.п. Владу можна спитати, чому, як в інших країнах, до цього часу в Україні нема Закону про легалізацію капіталів.

По-третє, дуже обережно треба ставитися до мажоритарних само висуванців і тих партій, що не побажали об’єднуватися в єдиний опозиційний список. Мова, передовсім, йде про таких як партії «УДАР» Кличка, «Свобода» Тягнибока і мажоритарників типу Тараса Чорновола, який побував уже в усіх політичних таборах, не вилазить з різних телешоу, але нічого помітного практично не зробив. Думаю, що якби воскрес його бітько, то йому було б соромно за такого всеїдного сина. Одноосібники Кличко і Тягнибок, якщо не подолають прохідний бар’єр, спрацюють на користь влади, а якщо подолають, то будуть претендувати на «золоту» карту на кшталт Литвина і Симоненка. І перший і другий варіанти тільки на шкоду суспільству, бо вони не сприяють формуванню цілісної демократичної влади в Україні, а задовольняють тільки амбіції їх лідерів і правлячої касти.

По-четверте, особливо уважно треба віднестися до об’єднаного партійного списку «Батьківщини» та об’єднаного списку від опозиції за мажоритарними округами. Справа в тому, що це єдина політична сила, яка одноосібно відмовилася «грати в темну» і оприлюднить усі свої списки. Тому виборці України вперше після введення пропорційної і змішаної виборчої системи зможуть і за пропорційною і за мажоритарною системою обирати конкретних людей а не списки родин, секретарш, спонсорів і таке інше. Нам, шановні співвітчизники, залишається хоч раз на п’ять років придивитися до тих, кому ми довіримо не тільки управляти еами, а й вирішувати судьбу майбутніх поколінь. Ще є шанс повернути Україні її добре ім’я, а нам гідність і самоповагу.