З такою позицією Міністра фінансів важко погодитись зважаючи на мету, яку переслідує інститут банківської таємниці. Так, у статті 60 ЗУ Про банки і банківську діяльність, банківська таємниця визначається, як інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним або стала відомою третім особам при наданні послуг банку або виконанні функцій, визначених законом.
Стаття 1076 Цивільного кодексу України визначає, що Банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта, а у разі розголошення банком відомостей, що становлять банківську таємницю, клієнт має право вимагати від банку відшкодування завданих збитків та моральної шкоди.
Тобто інститут банківської таємниці направлений на захист Клієнта банку від розголошення відомостей, які можуть завдати йому шкоди, адже є його особистою фінансовою інформацією. В цьому плані варто розділити позицію НБУ, який виступив проти безконтрольного та необмеженого позасудового доступу до банківської таємниці.
Справа в тому, що наразі правоохоронці та податкові органи мають можливість отримати рішення суду, яким їм буде надано доступ до банківської таємниці. Для цього їм необхідно обґрунтувати доцільність своїх дій та наявність підстав для отримання такої інформації. НБУ справедливо стверджує, що судовий контроль є важливим запобіжником для обмеження доступу контролюючих органів до приватної інформації про особу.
При цьому ДПС давно практикує звернення до Банків із запитом про надання інформації щодо реальності здійснення банківських операцій та руху коштів по рахунках Такі запити здійснюються як в рамках окремих судових проваджень, так і під час проведення податкових перевірок тощо.
Дивним є ототожнення банківської таємниці із «захистом злодіїв». В мене, наприклад, багато запитань щодо того звідки окремі злодії (я зараз про шахраїв, які виманюють фінансову інформацію, щоб вкрасти гроші з рахунків людей) отримують актуальні дані своїх потенційних жертв. Є певні припущення, що така інформація ймовірно отримується саме завдяки порушенню банківської таємниці недобросовісними працівниками банків, а можливо і за сприяння працівників ДПС, які мають доступ до інформації про рівень доходів платника податків. Тобто посилення відповідальності за розголошення банківської таємниці, навпаки, змінило б ситуацію із злочинністю у цій сфері.
Якщо ж говорити виключно про злочини щодо несплати податків, відмивання, легалізації коштів тощо, то мені здається банки мають достатньо інструментів для припинення ділових відносин із сумнівними клієнтами та зупинення їх фінансових операцій. Фінансовий моніторинг українських банків працює надзвичайно ефективно. Іноді здається, що такий контроль є значно серйознішим за комплаєнс в багатьох іноземних банках. Тож особисто для мене, банківська таємниця це не про захист злочинців, а переважно про захист від злочинців.
Варто зазначити, що останнім часом на мою корпоративну електронну пошту приходить чимало повідомлень від сумнівних «фірм», які пропонують придбати доступ до митних, податкових баз тощо. Не знаю, чи дійсно вони мають ці бази, чи лише ошукують людей у такий спосіб, але сама по собі можливість легко отримати дані про всі фінансові операції, персональні дані клієнтів банків тощо створює чимало можливостей для зловживань. І одна справа, якщо такі фінансові дані будуть «продаватися» конкурентам чи політичним опонентам, але ж ми живемо в умовах відкритої агресивної війни, коли підступний ворог може використати будь-які можливості для збору інформації про наших військових, критичну та військову інфраструктуру тощо.
Окремо варто звернути увагу на банківську таємницю та євроінтеграцію.
Так, країни ЄС поважають право власності, надаючи належний захист фінансової інформації. Високий рівень захисту персональних даних є важливим досягненням ЄС. Щоб не розкривати детально цю тему раджу оцінити рівень захисту банківської таємниці в ЄС у підготовленій Європейським інформаційно-дослідницьким центром Інформаційній довідці.
Розкриття банківської таємниці в країнах ЄС здійснюється шляхом надання належного обґрунтування слідчими, податковими органами та іншими компетентними установами за умови отримання окремого рішенням суду або ж без нього. Натомість в країнах ЄС встановлюється кримінальна відповідальність за розкриття банківської таємниці з метою отримання фінансової вигоди. Враховуючи фактичну неможливість притягнення посадових осіб ДПС, а тим паче працівників слідчих органів до персональної відповідальності за їх неправомірні дії, які завдають шкоди та збитків постраждалій стороні, подальше розширення їх «можливостей» шляхом надання безконтрольного доступу до банківських операцій вже здається сумнівною ініціативою.
Варто також не забувати, що ми живемо в епоху розвитку фінтехів, криптовалют, віртуальних банків тощо. Надмірна увага працівників ДПС, а тим паче слідчих органів до руху коштів на банківських рахунках українців, призведе до втрати банками своїх клієнтів та зумовить перехід останніх в інші юрисдикції або ж їх перехід на віртуальні активи. Можливостей наразі більш ніж достатньо, адже, наприклад, компанії Revolut, Trustee та Wise пропонують швидко випустити віртуальну карту, яку можна легко використовувати для здійснення більшості платежів.
На мою особисту думку, питання розкриття банківської таємниці підняте Міністром фінансів та розтиражоване у ЗМІ зводиться до проблеми взаємодії, співпраці та довіри між державою та її громадянами. Довіра до більшості державних органів за даними соціальних опитувань серед населення падає. При цьому держава відповідно ставиться до своїх громадян, створюючи «клуби білого бізнесу» для сумлінних платників податків, інші ініціативи в основі яких лежить впевненість, що більшість людей намагаються державу ошукати. При всьому цьому, скасування інституту банківської таємниці не створить жодних умов для збільшення податкових надходжень до бюджету, але точно підірве рівень довіри населення як до банківської системи, так і до державної влади.
