Крім того, значну частину маршрутів окупували "маршрутки", які є величезною корупційною чорною дірою для ніким не облікованої готівки.
Виходить, ми не лише сплачуємо значну частину своїх коштів у "тінь", звідки вона не повертається, але й не отримуємо якісних послуг перевезення. Фактично, кожен пасажир і утримує інфраструктуру, і ще й сплачує корупційну ренту.
При цьому всі новації, які пропонує столична влада на фоні такої ситуації, – це чергові хвилі підвищення тарифів на проїзд.
Виходить, кінцевий користувач змушений оплачувати з власної кишені некомпетентність та корупцію чиновників.
Тобто між екстенсивними заходами (змусити споживача платити більше) та інтенсивними (система обліку, виведення грошей з тіні, усунення корупційних ризиків), влада обрала екстенсивні.
Так чи інакше, бачення того, як має розвиватися міський транспорт, існує. Воно вилилося в регуляторний проект рішення Київради "Про організацію перевезення пасажирів та оплату проїзду на міських маршрутах (лініях) загального користування у місті Києві". Його опублікували 11 липня.
Крім того, 11 липня в УНІАН було організовано презентацію проекту для представників ЗМІ.
Для столиці він інноваційний, хоча для цивілізованих країн це просто перелік стандартних заходів для запуску процесу створення функціональної транспортної системи і її якісної роботи.
Найбільш принципові пункти проекту:
– Поступова відмова від "маршруток";
– Створення електронного квитка з системою багаторазових проїзних на різні періоди для максимально вигідного користування для кінцевого споживача послуги;
– Запровадження автоматизованої системи обліку оплати і пасажиропотоку.
Це лише найбільш загальні заходи, що пропонується впровадити. Насправді проект дуже широкий, детальний і пропонує багато необхідних речей.
Наприклад, відповідальність за недотримання режиму перевезення (графіки, невиходи на маршрут тощо), обов’язкове здійснення дослідження транспортної мобільності, чітка регламентація порядку емісії та продажу квитків, вдосконалення системи інформування пасажирів тощо.
У цілому, замість запропонованих владою 1300 гривень на місяць на одного пасажира в якості повного спектру транспортних послуг (використання всіх видів міського транспорту), запропонований проект дозволить знизити цю суму до 500-600 гривень. Наприклад, у Варшаві цей показник коливається на межі 700-800 гривень.
Ухвалення проекту дозволить запровадити чітку та прозору систему контролю за рухом коштів і виключить перевізників – чи то комунальних, чи то приватних – із ланцюжка, по якому вони рухаються. Це буде серйозний удар по корупції.
Звісно, для втілення в життя цього проекту має бути суспільний запит. Навряд чи хтось зможе сказати, що міський транспорт у Києві надає якісні послуги та перебуває в належному стані.
Проте мешканці столиці повинні активно тиснути на владу з метою ухвалення такого рішення і його впровадження. Це у спільних інтересах всіх нас.
