По лезу Конституції: як нардепи хочуть обійти правки до антиколомойського закону

Нардепи придумали, як не розглядати 16 тисяч поправок до так званого “антиколомойського” законопроєкту.

Депутати комітету з питань фінансів пропонують розглядати проєкт закону розділами, посилаючись на 119 статтю регламенту. Мовляв, це дозволить відсіювати правки цілими пачками. Але такий механізм у регламенті відсутній, а тому закон, прийнятий у такий спосіб, у будь-який момент зможуть визнати неконституційним. 

Так званий “антиколомойський” законопроєкт є надважливим для України. Від нього залежить не лише отримання чергового траншу від МВФ, але й майбутнє нашої фінансової та банківської системи. Тому, щоб не створити підстав для його скасування, не можна робити жодних порушень при його ухваленні. 

У регламенті відсутні механізми, яким пропонують скористатись депутати. Стаття 119 регламенту, на яку посилаються автори ідеї, дозволяє лише змінювати порядок обговорення і голосування, а саме:

- постатейне обговорення і голосування. У разі необхідності — обговорення і голосування окремих частин, пунктів, підпунктів, речень або статей;

- розгляд не усього закону, а спочатку окремих його розділів або частин;

- обговорення і голосування перш за все основних, вирішальних або зумовлюючих положень законопроєкту. 

Зрозуміло, що єдиною метою нардепів, які подали велику кількість поправок, є зірвати роботу парламенту, аби унеможливити прийняття закону. Це — чисте зловживання, з яким треба боротись. Але в умовах чинної редакції Конституції подібна боротьба з "поправковим спамом" є небезпечною. 

По-перше, проголосований у такий спосіб закон можуть визнати неконституційним. Відповідно до Конституції, кожен народний депутат має право законодавчої ініціативи, яка полягає, у тому числі, й у праві подати поправку і поставити її на голосування. Пропозиція відкидати поправки пачками буде обмежувати права нардепів, а тому стане зручною підставою для оскарження ними закону в Конституційному Суді. 

По-друге, подібна ініціатива обмежить вплив опозиційних фракцій на процес прийняття рішень в парламенті. Більшість їхніх ініціатив почнуть ігнорувати, а опозиційні нардепи не зможуть на це вплинути. 

Практика подання величезної кількості поправок так само загрожує парламентаризму в Україні, як і порушення Конституції. Недоброчесні нардепи таким чином можуть саботувати роботу надважливої для країни інституції, і з цим треба боротись. Але єдиний шлях — це напрацювати зважені, розумні та обговорені з суспільством зміни до Конституції та регламенту роботи Верховної Ради, а не пошук лазівок в самому регламенті.