Реформа зовнішньої реклами в Києві: від створеного прецеденту до підсумків року

Суспільство — це не просто сукупність людей, які проживають на спільній території. Кожен із нас, взаємодіючи один із одним, заразом є і «продуктом» суспільства, і його «творцем», адже одночасно і діє за давно  складеним сценарієм, і створює нові. Реформа зовнішньої реклами Києва — приклад того, коли драйвером змін якраз став конструктивний діалог, а створений прецедент започаткував нові правила гри.

Ще зовсім недавно про оновлення парку рекламних конструкцій говорили лише як про далеке майбутнє, а «охайність вулиць» завжди йшла в одному ключі з «потребами», «проблемами» і «побажанням». На сьогодні ж зовнішня реклама столиці наближається до взірцевих європейських прикладів, коли і кількість, і локації, і її форма враховують індивідуальну особливість кожної вулиці, її планування та призначення. І це вже не картинки з моделей віртуальної реальності чи рисунків дизайнера, а реалії вулиць міста. Так, до Нового року вже повністю будуть устатковані нульова, перша та друга зони, а до Дня Києва – і решта столиці.

Такий результат став реальним лише завдяки консолідованим зусиллям влади, бізнесу та громадськості. Злагоджена робота управління реклами, ефективна координація профільного заступника голови КМДА, пріоритетність Реформи для міського голови, розуміння і сприяння операторів — усе працювало разом, спільно, синхронно. Та все ж ста відсотків немає, і на те є низка об’єктивних причин.

По-перше, це затягування службами міста процесу оформлення дозвільних документів. Хто винен найбільше із тих трьох десятків служб — сказати важко. Та якщо судити за втратами часу, цілих два місяці було згаяно лише на «порозуміння» з «Київавтодором». Це стосувалося Набережного шосе, де скоротили 95% рекламних площин. Оператори з розумінням поставилися до частини своїх обов’язків та демонтували всі конструкції без бюрократичних перипетій. Та й бажання в них було благим — не заважати «Київавтодору» проводити роботи з благоустрою і змінити рекламний вигляд шосе якомога швидше. Проте коли справа дійшла до встановлення нових сучасних рекламних носіїв (виконання робіт із закладання фундаментних блоків та електромереж до того, як «Київавтодором» укладе бруківку і посіє газон) згадана комунальна корпорація навідріз відмовилася допускати операторів до робіт із формальних причин. Зараз такі проблеми виникають точково, коли районні ШЕУ (підпорядковані підприємства комунальної корпорації) не погоджують місця розташування рекламних конструкцій (уже затверджених Схемою!), посилаючись на вже проведений благоустрій. Такі приклади стосувалися й інших, тих же служб благоустрою, дорожньої патрульної поліції тощо, які гальмували проведення монтажних і демонтажних робіт. Суттєві перепони в оформленні дозвільних документів створював і Департамент містобудування та архітектури, а також організації-утримувачі інженерних комунікацій. Окрім юридичної площини ситуацій (зокрема, таких корупційних факторів, як наявність прихованого інтересу або намагання отримати особисту вигоду), чітко простежується соціальний аспект — довіра до представників бізнесу. Так, служби побоювалися щодо неохайності відновлення бруківки, некоректності стосовно благоустрою, недобросовісності, непорядності… і т. д., цей список можна продовжувати й продовжувати. Та їхні побоювання не виправдались. Той кредит довіри, який ще задовго до Реформи був вичерпаний, потроху починає наповнюватися заново: всі оператори підійшли до взятих на себе зобов’язань з усією відповідальністю і повагою до чужої праці. А щодо юридичних «моментів», то сподіваємось, що затверджені технологічні картки адміністративної послуги з видачі, переоформлення, продовження строку дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами (Розпорядження № 2170 міського голови від 3 грудня 2018 року) раз і назавжди покінчить із такими саботажами чиновників та створить умови, в яких «представникам влади» буде вигідно вчасно, оперативно і якісно виконувати свої посадові обов’язки.  

Іншу причину зсуву графіка впровадження схем можна назвати технічною. Навіть задіявши всю техніку і залучивши бригади з інших міст, оператори не в змозі були впоратися з величезними обсягами робіт. Це стосувалося і комунальних служб міста, які одночасно проводили роботи з демонтажу незаконних як наземних, так і фасадних конструкцій. З іншого боку, якби така робота проводилася некомплексно і почергово, наявного ефекту «спільної картини» не було б, да й Реформа розтягнулася б ще на кілька років.

Підбиваючи підсумки року, згадуючи ті перші кроки назустріч один одному, багаточисленні переговори і збалансування інтересів, не можна не згадати і тих результатів, яких нам удалося досягти у взаємовідносинах бізнес – влада – громадськість. Бізнес показав свою здатність говорити в унісон, влада — чути, громадськість — не боятися змін. Та головне, що вибудуваний діалог засвідчив, що наше суспільство вже дозріло до переходу від конкуренції до партнерства, від пошуку користі до створення можливостей, від орієнтації на себе і власний інтерес до орієнтації на спільне благо!