Реформування Нафтогазу: пошук винних і невирішені питання

Крайній, винуватий

 

Весь попередній тиждень відбувалися дебати між прем’єр–міністром та міністром енергетики та вугільної промисловості. І як завжди причиною були гроші. Розглядалося питання про надання 300 млн. дол. США від ЄБРР та 500 млн. дол. від Світового банку, для використання поповнення запасів газу на цю зиму. Основною умовою отримання цих коштів є приведення структури корпоративного управління  Нафтогазу та підприємств, що входять до цієї групи, у відповідність із принципами корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку. 

 

Кабмін декілька днів тому на своєму засіданні затвердив «План дій щодо корпоративного управління ПАТ НАК «Нафтогаз України». Причому це рішення було прийнято урядом самостійно,  питання розглядалося «з голосу» без детального обговорення. Профільного міністра у цей час не було. Але про нього згадував його безпосередній керівник – прем’єр-міністр, мовляв, головний енергетик винуватий у тому, що структура управління Нафтогазом досі не реформована, й таким чином не вирішується питання про надання Україні кредиту.

 

Давайте розберемося, чи справді Міненерговугілля винувате в тому, що гроші в актуальний період зависли в повітрі?

 

За бортом розробки

 

По-перше, виявилося, що на етапі розробки «Плану дій» представники Міненерговугілля стояли осторонь цього процесу, вони не були залучені, як експерти галузі. Міністерство підключилося до обговорення вже підготовленого проекту, коли можна було внести лише якісь незначні правки, а не вплинути на структуру документу. Стосно ж цього, до речі, у Міненерговугілля були аргументовані незгоди.

 

По-друге, Міненерговугілля підготувало свої зауваження. Фундаментальні пропозиції наступні – у процесі реформування Нафтогазу, його дочірні компанії можуть бути приватизовані. Розробка механізму передачі акцій, якими володіє Нафтогаз, в управління Фондом держмайна або іншого державного органу. Насамперед мова йде про акції ПАТ «Укргазвидобування», ПАТ «Укрнафта», ДАТ «Чорноморнафтогаз», а потім вже перепідпорядковувати Нафтогаз, або ж визначати способи, яким чином це краще зробити.

 

Позиція Нафтогазу

 

Загалом керівництво Нафтогазу не заперечує потреби реформи системи управління компанією. Тут декларують цілковиту підтримку Плану дій. У керівництві НАК впевнені, що запровадивши План дій, Нафтогаз отримає якісно рівень управління компанією з боку держави. Тут вказують на потребі створення повноцінної ради директорів, куди увійдуть як незалежні фахівці галузі, так і делеговані урядом представники.

 

Це, за задумом, дасть можливість здійснювати реальний та ефективний контроль за діяльністю компанії, а також буде реальним кроком з перетворення Нафтогазу в прозору, ефективну структур.

 

Першочерговий План дій

 

З чого складається  План  дій корпоративного управління компанією Нафтогаз? На першому етапі слід відзначити впровадження наступних заходів: створення нової наглядової  Ради; затвердження на перехідний період нового статуту Нафтогазу, де КМУ буде єдиним акціонером Нафтогазу (на сьогодні згідно зі статутом, уряд засновником, а Міненерговугілля акціонером); надання можливості компанії діяти у якості господарського товариства; надання права Нафтогазу не узгоджувати здійснення витрат на потреби компанії та її дочірніх підприємств з державою, натомість працювати як господарське товариство.

 

Наступний етап

 

На другому перехідному етапі пропонується провести процедуру відмежування від політичного втручання Нафтогазу шляхом внесення змін до законів України, а саме: заміна Ревізійної комісії на зовнішнього аудитора; уточнення статусу майна, переданого до статутного капіталу Нафтогаз (не держмайна, а майна Нафтогазу); спрощення процедури погодження залучення кредитів (позик); відміна спеціальних процедур, пов’язаних з договорами про спільну діяльність, договорами комісії, доручень та управління майном.

 

Водночас за Кабміном залишаються особливі повноваження  щодо Нафтогазу. Тобто уряд діятиме виключно до положення про корпоративне управління Компанії.

 

На кінцевому III етапі набирає чинності статут Нафтогазу, Положення про Наглядову Раду та Положення про Правління, здійснюється процедура обрання членів Наглядової Ради та укладання договору про діяльність між акціонерами та Наглядової радою.

 

Невирішені питання

 

Ознайомившись з етапами планів адмінреформи управління Нафтогазом можна відзначити наступне.

 

Проект розробляли усі, крім власне акціонера Нафтогазу, тобто Міненерговугілля. ЄБРР, як донор, залучив міжнародних консультантів (компанії PwC і Baker&McKenzie). Працювали у цьому напрямку Кабмін та Нафтогаз, а відповідальним за втілення плану є Мінекономрозвитку. Тобто Міненерговугілля (як вже не власника Нафтогазу) не залучали до процесу.

 

Створення повноцінної ради директорів, яка  може складатися із незалежних директорів, так і представників уряду потребує не малих коштів. Адже послуги незалежних директорів обраховуються не десятками тисяч доларів, а мінімум сотнями тисяч. Хто і за які гроші оплачуватиме їхню працю? Нафтогаз, як відомо, є збитковою компанією, що існує за рахунок регулярних державних фінансових вливань. Виходить, що оплачувати роботу топ-менеджерів компанії оплачуватимуть громадяни України шляхом оплати за нові ціни/тарифи. Не брати ж під це окремі кредити?..

 

Ще один важливий аспект – це визнання акцій дочірніх підприємств Нафтогазу  ПАТ «Укртрансгаз», ПАТ «Укргазвидобування» та ПАТ «Укртранснафта» державними, а не у вигляді акцій, що належать тільки Нафтогазу. В цьому напрямку потрібно проводити окрему роботу.

 

Для того, щоб Нафтогаз міг у спрощеному режимі отримувати кредити без гарантій держави (де заставою є держактиви), самостійно укладав газові договори, такі важелі потрібні. Міжнародні  кредитні установи прагнуть в рахунок наданих кредитів отримати гідну заставу, чітко розуміючи скільки коштують акції дочірніх підприємств Нафтогазу.

 

(Тут на думку спадає, грецький «антиприклад», коли для вирішення фінансової кризи й оптимізації управління, кредитори зажадали отримати державні активи на суму понад 500 млрд євро під управління європейськими експертами в трастовому фонді. Не хотілося, щоб подібне відбулося у нас)

 

Про ручне управління забули?

 

Прагнення реформувати Нафтогаз у бік більшої економічної самостійності, безумовно, гарний задум. Але при цьому варто пам’ятати, що це не звичайне підприємство, яке перебуває у державні власності.  Оптимізуючи управління цією структурою, слід пам’ятати, що Нафтогаз виконує і соціальну функцію, зокрема продає газ певним категоріям населення за заниженими цінами. Крім цього Кабмін регулярно дає компанії вказівки щодо безперебійного забезпечення газом тих чи інших комунальних або промислових об’єктів, наприклад, у осінньо-зимовий період. Чи може за таких обставин йти мова про самостійного суб’єкта господарювання? Ні.

 

Фактично уряд керує Нафтогазом у режимі «ручного управління».  За такої практики навряд чи мова може йти про роботу компанії як самостійного суб’єкта господарського діяльності. Нафтогаз більш подібний на суб’єкт з особливими  повноваженнями від КМУ.

 

На волю, в пампаси…

 

Чи не простіше ліквідувати Нафтогаз, відпустивши «на волю» його дочірні компанії, а соціальні функції передати до невеликого підрозділу, створеного в межах якогось діючого державного органу (Міненерго, Мінекономіки абощо)? А той у свою чергу тісно співпрацюватиме з КМУ в частині відшкодування різниці в ціні за рахунок субсидій, маючи в своєму штаті мінімальну кількість працівників. Принципи роботи такого підрозділу можна закласти в окреме урядове положення, чітко регламентувавши його функції та завдання.

 

Зміни в цій сфері справді назріли. Потрібні нові рішення та нова структура управління такою величезною компанією. Й, звичайно ж, потрібні нові правила гри на газовому ринку загалом.