Як подолати партійну корупцію?

Чи буде наступний парламент гірший? Моя відповідь – буде, якщо збережеться діючий виборчий закон! А чи потрібні країні нові позачергові вибори парламенту? Потрібні. Отже, дилема: вибори потрібні, а парламент буде гірший... Що робити? Змінити виборчі правила!

Поясню ще раз свою позицію, про яку говорю останні роки:

1. Закон про вибори парламенту повинен повністю ліквідувати корупцію! Згодні? Яку корупцію? Партійну! Закриті списки потрібно ліквідувати як клас. Це "кормушка" партійних вождів, це партійне "рабство" та "кріпацтво". Останнє цьому підтвердження - голосування парламенту закону 3700, згідно якого кандидатів вилучають із списку, за який вже проголосували виборці. Абсурд! Навіщо тоді вибори?

2. Що взамін, які правила виборів? Відповідь: ті, які найбільше наближають депутата до виборців. І тут є тільки два шляхи: повна мажоритарка, або відкриті регіональні списки. Лідери, вожді партій теж повинні отримати безпосередню, як особистості, підтримку виборців. Немає чого ховатися за списком! Критики скажуть, що на мажоритарці роздають "гречку". Так, роздають, але, це проблема не кандидатів, а виборців, яких: а) довели до зубожіння; б) залишили напризволяще. Тому боротися із "гречкою" потрібно не відміною мажоритарки (вона, наприклад, успішно працює в розвинутих країнах), а: підняттям рівня життя людей, їхньої освіченості, культури, викупом їхнього голосу державою, врешті-решт, але, з позбавленням такого виборця права голосу. Потрібно шукати шляхи, а не підігрувати партійним вождям.

3. Є ще один шлях - відкриті регіональні списки партій. Теж правила, які успішно працюють в Європі. В чому їхня суть? Кожна область розбита на кількість мандатів, в залежності від кількості виборців. Наприклад, Львівщина - 12. Тому, будь-яка партія в своєму регіональному списку може передбачити не більше 12-ти кандидатів, причому в алфавітному порядку. Виборець отримує два бюлетені: один з переліком партій (бажано без зазначення лідера, хай виборець вчиться, цікавиться сам), другий із зазначенням регіональних списків кожної партії. Зрозуміло, що якщо виборець проголосує за, наприклад, партію Саакашвілі, то він шукатиме в регіональному списку того кандидата, серед 12-ти, який йому найбільше подобається як представник партії Міхо. Лідери партій мають також пройти через це горнило, щоб підтвердити своє право на лідерство, а не отримання своєї посади через партійних підлабузників. Таким чином, буде ліквідована партійна корупція. 

В чому загроза партійної корупції - в способі мислення та залежності. Оскільки, депутат, який прийде до влади, в т. ч. лідер партії, не зможе мислити по-іншому у владі... Він не поборе спокусу корупційно збагатитися, використовуючи владні повноваження, або, виконуючи вказівки.

І останнє, не менш, а можливо, й більш ключове: повна заборона політичної реклами! Виборець повинен голосувати розумом, а не серцем! Політична реклама подвійно вигідна олігархам: а) через те, що всі телеканали належать їм і вони заробляють фінансово; б) через патронування відповідних партійних проектів, в які вони делегували своїх представників. Давайте, таким чином, боротися із олігархією в країні!

Чи реально змінити виборчі правила цим парламентом? Відповідь: нереально! Хто ж буде "підрізати" себе коханого? Та й олігархи, які контролюють достатню частину парламенту заборонять це робити. Навіщо їм це? Отже, вихід тільки один: якщо суспільство хоче перевиборів, воно повинно змусити парламент прийняти нові правила виборів.