Честь на продаж
Біатлоністки США через криваву агресію Росії проти України бойкотують етап Кубку світу в Тюмені, а українки, безпардонні антипатріотки поспішили заявити, що вони хочуть, дуже хочуть на змагання до Сибіру. Уже й заявилися на старти 22 березня ц.р. Краще б,
Збірна США ще 24 лютого ц.р. заявила про те, що вона бойкотуватиме Кубок світу з біатлону в Росії. У Тюмені. І це рішення остаточне.
Приємно, що до американок приєдналися чеські спортсменки. 26 лютого вони заявили, що російський етап Кубку світу ігнорують так само, як і американки. Президент Союзу біатлоністів Чехії Іржі Хамза зазначив: «Підтримуємо американок. Ми готові піти на жертви і втратити щось у плані результатів, але ми знаємо, що робимо це заради підтримки чистого спорту та забезпечення своєї безпеки. Ми не повинні відступати від своєї позиції."
Найцікавіше криється тут, пані й панове: а що ж збірна України? Яка позиція її спортсменок? Адже наші біатлоністки це сестри тих юнаків і дочки старших чоловіків-воїнів, котрі віч-на-віч щомиті не на життя, а на смерть ведуть кровопролитну війну з російськими окупаційними військами на Сході Донбасу? У тій московітській бойні вже загинуло понад 11 000 українців, і кінця-краю цьому стрільбищу не видно. Що підказують нашим юнкам серця і розум: їхати на змагання з біатлону 22-25 березня в Тюмень на дев’ятий етап Кубку світу, чи ні? Безапеляційно підтримати бойкот американок та чеських спортсменок, чи знайти якісь власні шкурні інтересні, аби і підзаробити, можливо, і нібито «підтримати власну спортивну форму» на належному рівні?

Хоча, якщо по великому рахунку, такого питання у високо патріотичній державі і не повинно було б ставитися взагалі. Все зрозуміло саме собою. Але ж ми живемо у Петро-Руїні…
І ось наше спортивно-біатлонне , даруйте, би**о, бо іншої оцінки воно не заслуговує у даній ситуації, відповідає:
«…Звичайно ж, братимемо участь у біатлоні на Тюменській лижні. Чому ми повинні позбавляти себе змагань? У нас навіть не обговорювалося, щоб не поїхати до Росії. Бували там не раз, і жодних проблем у нас не виникало. Впевнені, не виникне і тепер на Кубку світу".
А ось і офіційне повідомлення:
«…збірна України з біатлону стала однією з дев'яти команд, які подали заявки на участь в етапі Кубка світу в Тюмені».
Який великий, безпардонний успіх мудрості спорстсменок воюючої держави… Звичайно ж поїдемо каатися на ворожу територію. Чи не так?
Президент Федерації біатлону України Володимир Бринзак, звичайно ж, говорить про гроші. Його цікавлять тільки гроші і лише гроші. Запевняє, що на поїздку кошти з бюджету України не будуть використовуватись, тому ми всі, напевне, очікує той-таки пан Бринзак, повинні з радошів танцювати, вважати його рятівником і благодіником. Каже: мовляв, постараємось "бабло" віднайти «на стороні». Ви не здогадутесь, друзі, на чиїй стороні... І в чиїх кишенях він їх шукатиме?
Та хіба ж у цьому справа? Допускаю, що на участь українок в російському етапі Кубку світу з біатлону, що, погодьтесь, має вкрай важливе, принципове світове значення нині, можуть бути використанні навіть гроші з кремлівського підкилимного кошторису. Для цього й існує у них цей триклятий «Газпром», який день і ніч "клепає" мільярди рублів… Вони, відомо, насиплять кошти не лише на прямі затрати для прийому офіційної делегації українців. Адже, коли у Тюмені будуть українки, чому туди не їхати, скажімо, чешкам? Та й американкам також. Проти чого їм бойкотувати, якщо в наших спорстменок немає голови на в'язах? Був би я приміром, при владі в Україні, я б давно уже пов'язав, як ворога, як сепаратиста цих хитро викоханих бринзаків...
Сподіваюся, всі розуміють про що йдеться. Росія все і всіх у світі купляє. Але лише тих, звісно, хто продається…
Яким же ж треба бути лай**м, щоб тоді, коли американці бойкотують «гостинні» тюменські задвірки лише через фактично щодобові українські жертви на війні і через гібридну войовничість московітства саме щодо нас на десятках інших фронтах, а великі наші «антипатріотки», на напівзігнутих лапках, підібгавши свої погані хвости, побігли за стіл московітів. Яке ж плюгавство!
Не можу зрозуміти, чи є в цій державі хоч будь-яка влада. Одначе української точно немає.
- Проведення перевірок в частині вчинення мобінгу: внесено зміни до законодавства Анна Даніель 01:16
- Суд не задовольнив позов батька-іноземця про зміну місця проживання дитини Юрій Бабенко вчора о 17:15
- Як повернутись до програмування після довгої IT-перерви Сергій Немчинський вчора о 16:39
- Моральна шкода за невиконання рішення суду Артур Кір’яков вчора о 14:21
- Путінський режим знову показує своє справжнє обличчя: цього разу – проти азербайджанців Юрій Гусєв вчора о 10:51
- Зелений прорив 2025: як відновлювана енергетика відкриває шлях для України Ростислав Никітенко вчора о 10:22
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним Максим Гусляков 28.06.2025 20:49
- Мир начал избавляться от иллюзий, связанных с ИИ Володимир Стус 27.06.2025 23:54
- Триваюче правопорушення – погляд судової практики Леся Дубчак 27.06.2025 16:19
- Дике поле чи легальна сила: навіщо Україні закон про приватні військові компанії (ПВК)? Галина Янченко 27.06.2025 16:03
- Реформа "турботи" Андрій Павловський 27.06.2025 12:07
- Оцінка девелоперського проєкту з позиції мезонінного інвестора, як визначити дохідність Роман Бєлік 26.06.2025 18:39
- Весна без тиші: безпекова ситуація на Херсонщині Тарас Букрєєв 26.06.2025 17:24
- Краще пізно, ніж бідно: чому після 40 саме час інвестувати в фондовий ринок Антон Новохатній 26.06.2025 16:20
- Коли рак – це геополітика. Або чому світ потребує термінової операції Дана Ярова 26.06.2025 12:35
- Президент поза строком: криза визначеності й мовчання Конституційного суду України 723
- Як керувати бізнесом за тисячі кілометрів і залишатися лідеркою: мій особистий досвід 637
- "Розумні строки" протягом 1200 днів: чому рішення у справі стає недосяжним 285
- Реформа "турботи" 236
- Житлово-будівельні товариства: як знизити ризики у новому житловому будівництві 117
-
Чому ми роками терпимо токсичних людей і як захиститися від маніпуляторів
Життя 11611
-
Літній базовий гардероб – 2025: як зібрати стильну і зручну капсулу – пояснює стилістка
Життя 6627
-
21 удар по одному заводу. У Дрогобичі розповіли про наймасштабнішу атаку за час війни
Бізнес 4490
-
Антиамбітність – не лінь, а вибір: чому slow success набирає обертів
Життя 3758
-
Втратив бізнес в окупації та пережив два інсульти. Як ветеран відкрив поліграфічну фірму в Одесі
Бізнес 2562