Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
27.09.2015 12:14

День народження народного гімну «Червона калина»

З історії пісні, яка упродовж понад трьох століть має невмирущу і життєдайну силу...

Сьогодні зранку телефонує з Вінниці відомий українськийписьменник-історик Микола Рябий.

                - Типривітав, - запитує, - нині зі світанку червону нашу калину?

                - Це жяк і чому? – щиро дивуюся цій довідці прославленого літературного побратима.

                -А піснею: «Гей у лузі червона калина…» Так ось, сину, у ніч проти Воздвиження, споборникиБогдана Хмельницького поспіль з божими людьми – кобзарями, Богом даного 1648року, під Пилявцем, у нас на Поділлі, створили пісню «Червона калина». А вже всереду зранку її співало все українське військо, вирушаючи на битву з поляками…

                - І якто все виглядало? – справляюся мимохіть.

                - Про це вперше, ще в тридцяті рокиминулого століття написав львівський учений-дослідник Іван Тиса в книзі «БоїБогдана Хмельницького». По обіді перед Святом Воздвиження гетьман БогданХмельницький, супроводжуваний генеральним обозним (тепер би – начальником артилерії–О.Г.) Іваном Чернатою, оглядав у тузлуку понад Пилявою викопані козацькі окопи.Гетьман задивився на калину край лугу, і сказав Чернаті «ти поглянь, яка пишна,а вже похилилася». Цієї миті на змиленому коні підлетів до них уманськийполковник Іван Ганжа. Не промовив, а, здається, болісно прохрипів: «Гетьмане,сунуть! Ляхи хмарою на нас сунуть! З боку Старокостянтинова, вози скриплять навсю околицю. Їх не менше ста тисяч. Ляхи вибрались на війну як на весілля. Дорогоюпогрожують розігнати наш козацький табір, як курник…»

                -Що ж, нехай спробують розігнати, - спокійно і врівноважено відповів гетьманХміль. А повернувшись до Чернати, холоднокровно і врівноважено сказав: «Нам бисвою пісню створити. Таку, знаєш, Іване, щоб усіх запалювала, кликала до бою. Криладавала козакам…»

                Уранці,немов би, виконуючи волю свого ватажка, полки понад Іквою (дехто її називає Пилявою - О.Г.) зграйно і доладноспівали:

                Не хилися,червона калино,

                Все в гору рости!

                Не журися, славнаУкраїно,

                Ми – твої сини.

А ми тую червону калину

                Підіймемо,

                А ми нашу славнуУкраїну,

                Гей-гей, розвеселимо!             

                 Поминулистоліття. Як не тужилися московіти, яких каральних засобів не застосовували їхнізверхники, забороняючи українську мову, культуру, катуючи, знищуючи кобзарів, поетів,співаків, письменників, слово наше, пісня жили в душі народу, примножувалисяновими й новими творами. А «Червона калина» буяла гімном душі і серця невмирущоїукраїнської нації. Гуртувала довкруги себе простий і талановитий люд. Давалакрила всьому народові, силу від самого Богдана Хмельницького. В оновленомуваріанті вона співалася в лісових загонах УПА, стала гімном Українськоїповстанської армії.

Принагіднозазначу, що створюючи свою ліричну повість «Золота колиска», видану 2011 року,  своєрідну антологію української пісні, МиколаРябий історії народження «Червоної калини» приділив цілий розділ. Він доводить,що коріння цього твору починається не з 1914 року, як стверджують деякі історики,а, казати б, на два з лишком віки раніше. Микола Олександрович, зокрема, посилається і на ФрідріхаБоденштедта,, видатного німецького поета середини дев’ятнадцятого століття,автора книжки «Поетична Україна», виданої у Штутгарті, який свого часу визнавав:«Ніде у світі древо народної поезії недавало такого доброго плоду, ніде народний дух не відображався так барвисто йсонячно, як відбився він у піснях українських…»  

                Зновим поривом духу українців залунала «Червона калина» чверть віку тому, колими заходилися будувати (вже вкотре заново!) свою державу. Мерзенна раша не можезаспокоїтись, полишити свої ординські втіхи – з мечем і вогнем лізе в наші поляй городи, рветься танками й «Градами» в наші неозорі степи, завела свої кораблів акваторії наших морських вод. Стріляє без попередження на українське слово,не кажучи вже про пісню.

-Якщо будешписати про роковини пісні, - каже Микола Рябий, - скажи нинішнім вождям і правителям  з Банкової, що від часів народження «Червоноїкалини» в українських козаків завжди була наступальна тактика. А несмертельного для нас гнилого «перемир’я», в ході якого щодня гинуть безневинно,а головне без помсти наші герої.  Москалівукраїнці успішно били вже неодноразово в минувшину. І під Жовтими Водами, і підКонотопом. Скажімо, Іван Виговський 1658 року на голову розтрощив стотисячнемосковське військо на Сумщині. Наші герої тоді йшли у бій на устах із піснеювід Богдана Хмельницького «Червона калина». І нині вона з нашими бійцями наблокпостах АТО…

Я всіх вас щировітаю, друзі, з роковинами народного гімну українців. І дарую вам виконанняцієї пісні. СЛУХАЙТЕ

Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи