Високі соціальні стандарти, а не примітивний популізм

За весь півторарічний період перебування при владі режим Яценюка-Порошенка зумів відзначитися досягненням різних сумнівних рекордів з погіршення життя українців. Серед них особливе місце посідає заморожування мінімальних пенсій та зарплат на тлі найбільшого тотального зростання цін у нашій державі.

За рівнем інфляції Україна посідає почесне перше місце серед країн Європи і сперечається за лідерство з Венесуелою. Ціни зросли у 2,5-3 рази. Таким чином, завдяки спільним зусиллям глави уряду Арсенія Яценюка, очільниці НБУ Валерії Гонтаревої, (призначеної президентом Порошенком), а також загальним небажанням влади здійснювати реформи і боротися з корупцією, Україна впевнено увійшла у світові лідери за темпами зубожіння населення.

Додати сюди підвищення тарифів на комунальні послуги в 3-5 разів, вартості проїзду в 2 рази та інші «покращення» і отримуємо не просто невтішну картину. Це реальна соціальна катастрофа. Не сплять і різного роду спекулянти. Так, в квітні цього року я звертався із депутатським запитом до прокуратури з приводу завищення цін київськими супермаркетами на 20-30 %. Реакції правоохоронних органів на картельну змову чекаємо і досі.

Розуміючи, що реакція громадян на найближчих виборах буде відповідною, влада вдалася до старого як українська корупція кроку. «Притримавши» частину коштів, які надійшли від несправедливих комунальних тарифів, котрі, до речі, необхідно перераховувати, прямісінько під вибори було оголошено про підвищення мінімальних зарплат і пенсій на 13 %. Таку от «послугу» роблять президент та уряд українцям після інфляції в 300 % та захмарного підвищення цін на все, в тому числі і особливо, на найнеобхідніше – товари першого вжитку.   

Ні в якому разі не хочу, щоб хтось подумав, що виступаю проти підвищення соціальних виплат. Навпаки – це необхідно зараз як ніколи. Проте, не може не викликати роздратування те, як це робить влада. Адже це не послуга. Хоча, Порошенко і Яценюк поводять себе так, наче, власне роблять українцям послугу та ще й перетворюють це на передвиборчий піар. А як же ще можна це назвати інакше, якщо «підвищені» зарплати і пенсії почнуть виплачувати саме в жовтні – місяці, коли будуть відбуватися вибори?!

Все дуже просто – влада вирішила кинути кістку народові перед виборами, сподіваючись, що це спрацює.

Столичний мер Кличко навіть на таке не пішов. Він просто взяв і спрямував кошти міста (отже – гроші киян) на передвиборчу агітацію. Дуже зручно, правда? Навіщо витрачати гроші на підвищення фінансування соціальних програм Києва, фінансово підтримувати бюджетників (лікарів, вчителів) та соціально незахищених громадян?! Краще витратити все на агітаційні намети, які хитро було названо «громадськими приймальнями мера», латання дірок на дорогах, які треба, як мінімум реконструювати (щоб ті ями через місяць утворилися знов) та інші передвиборні «хитрощі».

Замість того, щоб вести відвертий діалог з громадою та працювати на поліпшення її життя, влада, в тому числі, столична віддає перевагу окозамилюванню та старим технологіям, випробуваним ще Черновецьким. Вона радше буде купувати виборців, ніж демонструватиме реальну ефективність. Але киянам потрібні реальні результати, високі соціальні стандарти, а не примітивний популізм, який є крайнім методом чинної влади, котра чіпляється за нього як за свій останній шанс. 

Саме тому зараз дуже важливо відрізняти дешевий піар і підкуп від реальної політичної пропозиції та шляхів вирішення проблем Києва, в тому числі, соціальних. Міський бюджет має працювати на киян, а не армію чиновників та бізнес-партнерів мера з їхніми лобістами, котрі відпрацьовують корупційні гроші у владних коридорах. Жовтневі вибори дають киянам шанс обрати собі представників, котрі будуть реально відстоювати їх інтереси та зроблять все для того, що більш, ніж 20-мілярдний міський бюджет збільшувався і працював на тих, хто є його реальним володільцем – мешканців Києва.