Ростуть тарифи? Гарний привід відмінити субсидії

  *1

Ринкові ціни на комуналку до 2018 року – умова кредитів від МВФ та інших донорів.   Гаразд, матимемо «перехідний» період, протягом якого уряд планує «допомагати» населенню адресними субсидіями (а там і вибори скоро, тож популізм триватиме і надалі). Але стоп – субсидувати мільйон малозабезпечених це одна справа, а декларувати право на компенсації половині України - це вже економічне (політичне, організаційне) самогубство для держави.  

Вольове і рятівне рішення – КРЕДИТУВАТИ а НЕ СУБСИДУВАТИ «платіжки за газ і тепло» , нехай і безвідсотково, довгостроково. А чому ні? Держава кредити брати повинна по всьому світу для покриття всіх забаганок «гречкофілів», а ці самі «гречкофіли» - такі чутливі до боргів? З іншого боку – чого боятись?

НАСЕЛЕННЯ лише ВИГРАЄ ВІД КРЕДИТУВАННЯ, і прощання з популізмом:

• проста і доступна розстрочка;
• прокредитувати людей можна масовыше ніж просубсидувати;
• менше падіння купівельної спроможності, є кошти на термомодернізацію;
• кредити , на відміну від субсидій чи «дешевого газу» , не вдарять девальвацією;
• убезпечення житла від стягнення за « комунал ку» ;
• інфляція зменшує борговий тягар в часі .

Тимпаче населенню гріх жалітись – їхні домівки дешевим газом спонсорували не один рік, і зрештою просто прийшов вже час «платити за рахунками».

Але уряд вперто відмовляється підняти гроші, що «валяються під ногами», ігнорує ресурс на мільярдів 100 гривень, який може слугувати всім – державі, фінсектору, населенню, енергокомпаніям. Замість цього популістично декларує «допомогу» субсидіями, які все одно не мотивуватимуть до енергозбереження.

Отже ЧОМУ КРЕДИТИ, А НЕ СУБСИДІЇ

Субсидії не спрацюють, їх просто не вистачить на всіх

Яценюк обіцяв організувати субсидії для 20 млн. українців. При цьому на 2015 рік попередньо зарезервував в Бюджеті 12,5 млрд, тобто по 625 грн на рік (на сім’ю), тобто 52 грн на місяць. Потім було сказано про зекономлену дотацію Нафтогазу - плюс або 31,5 млрд. в 2015 (але її вже "освоїли"), або можливі 80 млрд. (різницю між минулорічними 110 млрд і 31,5 в ц.р.), але знову-ж, це 4000 грн. на рік на сім'ю, або 333 грн. на місяць. 

Отже від 12 до 100 млрд. спалених гривень, або від 52 до 385 (сумнівно) грн./міс. кожному другому українцю. Чи це реалістично профінансувати без девальвації гривні? Чи допоможе це "закривати платіжки"?  Отожбо, (не)платитимемо і далі. І псевдо-субсидії перетворять населення із найбільш дисциплінованого платника у найпроблемнішого боржника. Отже зростатимуть

•           неплатежі і ризики втрати житла, соціальна напруга - «Газовий майдан»;
•           ланцюг неплатежів і державний борг як джерело покриття імпорту газу.

А от кредитування дасть необхідний ресурс, можливо навіть без створення додаткового дефіциту бюджету.

Субсидування це обман. Що громадянам «надрукують», те й відберуть девальвуванням гривні, а отже зменшенням сімейних доходів .

Динаміка курсу гривні за рік чітко показує – щоразу як Нафтогаз збирав гроші для чергової виплати Газпрому (точки емісії урядових облігацій, на які спалював золотовалютні резерви НацБанк – на графіку) - гривня показувала чергові дива «стабільності»: Щоразу, як уряд віддавав газові борги – курс гривні падав (а ним і валютна цінність зарплат і пенсій) на 15-35%.

*2

Кредитування комунальних боргів – ресурс уряду для вирішення комплексних задач, на відміну від проїдаючих бюджет субсидій:

• зростання монетарної бази (а воно буде, як я і передбачав, я навіть із сумою вгадав) кредитами не дестабілізовує фінсектор і гривню, на відміну від  «друку субсидій», чи спалення золотовалютних резервів НБУ;
• практично необмежені обсяги кредитування дають змогу більш швидко міняти тарифи, у разі динамічніших сценаріїв реформування енергетичного сектору;
• дешевше компенсовувати відсотки по кредитам, ніж всім виписувати субсидії;
• «терапія», але «не шокова» - зниження градусу невдоволення;
• важіль на населення щодо підвищення енергоефективності житла.  

Якісні кредитні портфелі – це «довгі гроші» для фінансової системи

• актив, забезпечення для проектів термомодернізації, з географічним розподілом (більше боргів – більша потреба у цільовому фінансуванні);
• бонус для фінансової системи та фондового ринку – додаткова ліквідність;
• ресурс для дешевшого валютного кредитування міжнародними фондами;
• поштовх для розвитку громадян - потенційний ресурс для пенсійної реформи: напр. преміюванням виплат дотуючи персональні пенсійні рахунки.

Розподіл тягара - не державою єдиною

Видобувники, теплогенеруючі компанії, облгази отримуючи суттєво більші доходи за ринкової ціни на газ - перші зацікавлені отримати замість «збор за надмірну енергоємність» в механізмі інвестування в енергозбереження та кредитування «переспоживання». Тимпаче енергобізнес, який зацікавлений максимізувати продажі і доходи, критично необхідно мотивувати стимулювати населення обмежити споживання.

Як це все реалізувати?

Викупом комунборгів державними банками, чи новоствореними державними факторинговими компаніями, чи місцевими органами та їх спеціалізованими установами за рахунок цільових бюджетних дотацій/інвесттранфертів, чи заохоченням фондового ринку до створення похідних цінних паперів, чи спеціалізованих інвестфондів на кшталт іпотечних установ у США, ци податковими пільгами для бізнесу, в т.ч. газового, при інвестуванні в ці компенсаційні фонди, варіантів купа. А скільки і як платити, це просто питання розрахунків – кредитувати 30%, 50% платіжок, чи відповідно до «соцнорм», «стимулюючих тарифів», «сітки енергоефективності»; під який відсоток кредитувати... Механізм – питання вторинне, основна проблема – політична воля.

Досвід підказує, що «комуналка» – найцікавіший із активів. Населення платить, є важелі впливу на боржників (відключення, стягнення). Люди платитимуть, лише дайте можливість – покажіть світло в кінці тунелю дієвими інструментами із доступної термомодернізації. Замість того, щоб дурити тотальними субсидіями, які "доженуть" гаманці громадян або знеціненою гривнею, або ще більшим державним боргом на наших плечах. Тому борги населення – це не проблема, а безцінний ресурс, який просто треба грамотно використати.

Звичайно питання платіжок населення - лише одне із десятків питань, які потрібно врішити на шлях до прозорого, ефективного і доступного ринку енергоносіїв для населення, але не вирішуючи це питання ми знову під виглядом реформ проїдаємо бюджет, замість інвестування державних фінансів у відновлення довіри між народом і владою.

*1  © Greentech Media

*2  © Finance.ua