Луснув банк, а платить бізнес?

Останні декілька років український бізнес зазнає істотних ризиків не тільки від держави та недобросовісних партнерів, а ще й постійно наражається на небезпеку втрати власних коштів у банках. Статистика сумна: з 2014 року в Україні більше 60 банків стал

Останнідекілька років український бізнес зазнає істотних ризиків не тільки від державита недобросовісних партнерів, а ще й постійно наражається на небезпеку втративласних коштів у банках. Статистика сумна: з 2014 року в Україні більше 60банків стали неплатоспроможними. При цьому наше законодавство хоч і зобов’язуєтримати кошти на банківських рахунках та здійснювати платежі у безготівковійформі, але покладає усі негативні наслідки кризи банківської системи навкладників: адже ніяких юридичних гарантій повернення грошей, якщо банк «накажедовго жити», просто не існує.

Нещодавно визнано неплатоспроможним один із великих банків України  - Фідобанк. Цікавим є момент, коли саме банкприпинив здійснювати платежі – наприкінці дня 16 травня, тобто коли дограничного строку сплати податку на прибуток за 1 квартал 2016 року залишалисялічені дні. Тобто вкладники - платники податків перерахували кошти на сплатуподатків та зборів, банк прийняв їх квитанції, а пізніше ці гроші неперерахував та, звісно, не повернув. І хоч платник податків виконав усе залежневід нього і в цьому разі не може бути винен, податківці на це не зважають івимагають повторної сплати.

Тож, попривтрати власних коштів, підприємці наражаються на ризик стати об’єктомпереслідування податкової, якщо банк, перш, ніж стати «проблемним» офіційно, непроведе платіж по сплаті податків.

Так, наприклад, в листі ДФС від 13.08.2014 №1128/5/99-99-20-03-01-16зазначено, що «незважаючи на причину несплати податкових зобов'язань, зокрема,у разі порушення банком строків виконання доручень клієнтів на переказ коштів,Кодекс не звільняє платника податків від обов'язку сплатити основну сумуподаткового зобов'язання або податкового боргу, а податковий орган, відповідно,- від стягнення такого податкового боргу. У разі ненадходження грошових коштівна бюджетні рахунки органу державного казначейства і незарахування їх додохідної частини державного або місцевого бюджетів податкові зобов'язання абоподатковий борг не можуть вважатися погашеними.». Близька за змістом позиціявисловлена ДФС і в листі від 20.11.2015 №24785/6/99-99-10-03-02-15.

Логіка фіскалівпроста – розбиратися з банком довго і складно, а от з живого працюючогопідприємства ще раз взяти податки більш реально. І тут починається: податковавимога, опис майна в податкову заставу, дзвінки і погрози арештувати рахунки.

Саме в такуситуацію потрапив наш постійний клієнт. Не плекаючи надій щось довести вфіскальних органах вищого рівня, ми оперативно звернулись до суду, оскарживши рішенняподаткової інспекції.

Повідомленняпро судову справу утримало податківців від подальших активних дій. А саму справув суді першої інстанції нам вдалося виграти та довести, що клієнт ні в чому невинен, а рішення фіскалів є неправомірними, адже податки підприємство сплатилоі нести тягар подвійної сплати не мусить.

Судпідтримав заявлену нами правову позицію, та зазначив, що враховуючи, що позивачсплатив зазначене у спірній вимозі податкове зобов’язання у визначений ПКУкраїни строк, проте на рахунок одержувача зазначена сума не надійшла не з виниплатника податків, а з вини банку, отже позивач звільняється від відповідальності,що вказує на необґрунтованість та протиправність оскаржуваної податкової вимогита акту опису майна у податкову заставу. 

Яквисновок: не слід сліпо «вестися» на погрози податківців, які прагнутьперекласти відповідальність проблемного банку на плечі підприємця. Оперативнереагування, якісне та аргументоване відстоювання інтересів в суді дозволитькрок за кроком перемогти у війні з фіскальною машиною та ненадійною банківськоюсистемою.

Передрук матеріалів цієїстатті без чіткого посилання на ім’я автора та компанію, у якій автор працює, атакож джерело запозичення - є порушенням авторських прав та тягне за собоювідповідальність передбачену чинним законодавством. У разі виявлення подібнихфактів автор статті  залишає за собоюправо діяти в рамках українського законодавства.