Про податковий тиск на гральний бізнес

Якби можна було описати стан України сьогодні. Яке б слово ви обрали? На чому б ви сконцентрувались? На гарній природі, красивих людях, війні на сході, чи катастрофі в економіці? Погодьтеся, що гарне питання. На жаль для мене, я не можу думати про красу українських степів, коли в Україні стан речей наближений до катастрофи. При чому майже в усьому.

Верховна Рада наповнена «рєшаламі» та пройдисвітами, які ще рік назад і мріяти не могли, що будуть керувати країною, Уряд – у більшості своїй, збірна помічників олігархів, медицина – в літургічному сні. І рятує цю країну від катастрофи Бог та люди, прості лікарі, пожежні, військові, які ціною свого життя та здоров’я захищають наше із вами життя.

Як на мене, доволі справедливим був би крок вдячності цим героям із боку суспільства. У вигляді додатково соціального захисту і матеріального забезпечення. І хоча політики намагаються рухатись у цей бік, але в більшості цей рух та заяви розбивають об сувору правду життя. Ми можемо створити скільки завгодно фондів по боротьбі з наслідками COVID-19 або запровадити тотальне тестування, ми можемо навіть виділити сотні мільярдів гривень на це, але є нюанс. Як голосно не кричи: «Халва», - але солодко не стане, і скільки грошей не виділяй, якщо джерел наповнення немає, то і премій для лікарів немає.

Як я вже не раз зазначав, в бюджеті 2020 року медична субвенція для місцевих бюджетів була скорочена майже на 70%, компенсатором цьому мали стати гроші від Фонду підтримки медицини, спорту та культури. Але був один прокол. Цей Фонд створювався на податки від грального бізнесу, який мав почати платити податки після легалізації, яка в свою чергу мала відбутись до 1 січня 2020 року. Розмір цього фонду за проектними розрахунками у 2020 році мав скласти 4,1млрд грн. Багато це чи мало? Якщо згадати, що на початку пандемії в Україні у лікарів не було навіть нормальних засобів індивідуально захисту, то достатньо.

Хто винен у тому, що відбулось? З одного боку Уряд – який спочатку розробив доволі неякісний законопроект, а потім легковажно позбавив місцеві бюджети субвенції на медицину. З іншого боку, народні обранці з профільного Комітету вже близько чотирьох місяців у другому читанні  «доробляють» законопроект №2285-д, який має запустити процес легалізації. Звичайно можна зауважити, що Комітет був завантажений правками з «антиколомойського законопроекту», але я у свою чергу зауважу, що між голосуванням у першому читанні законопроекту №2285-д та голосуванням у першому читанні «антиколомойського» законопроекту пройшло три місяці. Цього часу більш ніж достатньо, щоб підготувати законопроект до другого читання, і оприлюднити текст на сайті Верховної Ради.

Цього не відбувається, і я дуже хочу сподіватись, що керівнику Комітету Данилу Гетманцеву при роботі над законопроектом не заважають його акції в компанії «М.С.Л.», яка є одним із трьох операторів державних лотерей в Україні. Так само, я хочу сподіватись, що абсолютно не спільною історією Д.Гетманцева і «лотерейників» пояснюється скандал, із незрозуміло звідки взявшимися на другому місяці підготовки законопроекту, правками, які виводили лотереї із-під дії загальних правил легалізації. Спишемо це все на співпадіння, у які я особисто не вірю.

Але відійшовши від конспірології, я хотів би звернути увагу на більш конкретні речі, а саме, підготовка законопроекту №2285-д, без відповідних змін у податкове законодавство – це марна трата грошей платників податків, на які існують всі законослухняні народні обранці, в яких немає акцій «лотерей», або інших достойних компаній.

Адже без змін до чинного Податкового кодексу України організатор грального бізнесу повинен буде сплатити, абсолютно, не ринкові для світу плати за ліцензію на організацію гри та «гральне місце», а потім ще сплатити дохід на прибуток, дохід з валового доходу (GGR), і це на фоні оподаткування призу в гравця. Однак, поки ще не пізно, народним обранцям необхідно зрозуміти, що за наявності високої плати за ліцензію, необхідно відмінити податок на GGR, відмінити податок на виграш, і в ідеалі, залишити лише податок на прибуток у розмірі 18%. Математика свідчить, що за таких умов, гральний бізнес все одно буде збільшувати свої перерахування до бюджету держави.

Тобто, загальна легалізація без змін до чинного законодавства, фактично з’їсть до 50-60% прибутків організаторів грального бізнесу, а при таких умовах ніхто і ніколи не вийде з тіні і довгий караван пакунків з грошима від операторів гральних закладів до Урядового кварталу, не закінчиться.

Данило Гетманцев, в інтерв’ю «БізнесЦензор», коментуючи доволі низький кредитний рейтинг України зазначив: «Репутація – це те, що у фінансах коштує грошей». І мені хотілося б продовжити, що в кожній кредитній організації, тим більш глобального масштабу працюють не йолопи. І вони прекрасно розуміють, що відбувається в країні, хто і що кришує, і на чому країна може заробити. І якщо в країні депутати не хочуть легалізувати тіньовий сектор економіки, то питань в них буде однозначно не менше ніж до ринку землі, який прийняли без введення.

Тож ті, хто затягують легалізацію грального бізнесу, грають відверто на руку лотерейній монополії і проти інтересів держави, але я дуже сподіваюсь, що і цей спротив буде подолано і дуже скоро.