Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
21.11.2017 13:12

"Червоний" проти Українства

Политический эксперт, эксперт аналитической группы "Левиафан"

Не так давно у кінотеатрах нашої країни закінчився показ фільму Заза Буадзе «Червоний». У фільмі, як Ви пам’ятаєте події розгортаються навколо повстання у ГУЛАГу, душею та натхненниками, якого стають українські військові та політичні в’язні.

З ідеологічноїточки зору фільм «Червоний - прекрасний витвір пропаганди українства, яке єчесним, заповзятим та завжди бореться проти системи. Прекрасно розкрита темаросійськомовних українців, які спочатку були «за Сталіна», а потім згадали своєкоріння, та кримських татар, які пліч о пліч стають з українцями у боротьбі протимосковітів. Паралелі доволі топорні, але зрозумілі, якраз такі, щоб пересічнийукраїнець все зрозумів і відчув гордість за себе.

Ну, і звичайно,в кінці фільму ворог знищений, etc.

Але якщо все ж замислитись над співвідношеннямукраїнства та героя-упівця «Червоного», то перед нами відкриється доволісуперечлива картина. І вона складається з декількох елементів:

По-перше,якось же всі ці прекрасні люди і герої у цей концентраційний табір потрапили. Апотрапили доволі просто - ведучи нерівний бій із переважаючими силамисупротивника в той час, як більшість українців (відсотків так 90), або лишилисьпо хатах, або вступили до лав Червоної Армії і бадьоро крокували в бік смертіпід «Марш слов’янки», але в напрямку Будапешту.

По-друге, ті,хто залишились по хатах, дуже плідно співпрацювали з НКВС і розбудовували радянськесвітле майбутнє активніше, ніж будь-який москаль з-під Коломни.

І, по-третє,навіть, якщо б герої фільму «Червоний» повернулись додому, що доволі сумнівно,їх за півгодини здав би сусід. Звичайно, він би пояснив це собі та дітям, щотреба було захисти себе та родину, що його б і так спіймали. А здобуття Україноюнезалежності, розповідав би, як весь час боровся в підпіллі з радянщиною. Такийсобі «підпільний Кіндрат».

І виходить, щоЧервоний не уособлення українства, а його найбільший антагоніст. Тому що вінпротиставляє боротьбу мовчазній згоді, мовчання на противагу «стукачєству» тавбивство ворога - конформізму.

Українці – ценащадки тих дев’яноста відсотків, які мовчки розбудовували комунізм та стукалина сусіда. І це треба прийняти. Не живуть у Львові нащадки листопадового чину,так само, як і в Одесі майже немає нащадків тих, хто героїчно її боронив віднімецьких загарбників у 1941 році, тай в Києві не так вже багато людей, які цемісто будували роками.

Ми інші. Минащадки тих, хто вмів пристосовуватись. Хтось більше, хтось менше. І зрозумівшице, в нас є можливість, працюючи над собою, передати нашим дітям якості, якібули в Червоного, прищепити їм ген порядності та чесності перед самим собою.

Але навіть ізтаким складним минулим ми вистояли на Майдані, йшли з дерев’яними щитами накулі вбивць і шляхом титанічних зусиль зупинили ворога на Сході та ПівдніУкраїни, та звільнимо нашу землю від внутрішніх та зовнішніх окупантів. Ікожного вечора ми на день ближче до перемоги.

Слава Україні!

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net