Річниця втрачених можливостей

«Погроми» 21 листопада – це постановка влади, яка реалізує план по розпорошенню протестних настроїв. А заради цього використовує радикалів, щоб агресію на політичну опозицію. Головне – не загратися і не закінчити як Янукович, який теж полюбляв такі «рольові ігри».

Річниця революції Гідності залишає по собі доволі неоднозначні відчуття. Адже навіть ті, хто нині при владі, попри розуміння того, що завдячують нею українцям, полеглим під час подій 2014-го року, подумки виправдовують себе тим, що не просили останніх це робити. А відтак можуть ні за що перед ними не відповідати.

Ця тема давно вже давно неактуальна для політтехнологів, які працюють на владу. Ще рік тому влада хоча б намагалась створювати імітацію того, що злочини проти Майдану розслідуються. Але цього року наше суспільство не дочекалось навіть такої імітації, окрім як реаліті шоу під назвою «Допитай Легітимного»

Генеральний прокурор Юрій Луценко на річницю Майдану поїхав до Гааги. Нардеп Мустафа Найем і собі вирішив не зустрічати річницю того, що він свого часу «заварив» під оплески Демократичної партії США. Всіх решту «буйних» давно уже поховав Ілловайськ. Ще декого поглинула АТО, волонтерство або ж судові розслідування.

А тому на третю річницю революції українці залишились наодинці із самими собою, в той час як на самому Майдані всі побачили лише вдало сплановану імітацію акції непокори.

Я знімаю капелюх перед постреволюційними політиками та їхніми піарниками. Адже стратегія щодо знищення протестного руху була прорахована та реалізована ідеально.

По-перше, Банковій вдалося розбити ідеальний союз між Юлією Тимошенко та Олегом Ляшком, шляхом «придбання» останнього в короткострокову оренду.

По-друге, технологи міністра внутрішніх справ Арсена Авакова доволі вдало наповнили змістами, а сам Аваков та наближені до нього фінансово-промислові групи інвестували  у нардепа Білецького та його політичну силу, котра зуміла розпорошити радикально налаштованих громадян.

І, нарешті, третє, сплеск так званого суспільного гніву на Майдані став лише банальним наслідком всієї цієї гри, що відверто все більше починає нагадувати найкращі часи президенства Віктора Януковича. Адже коли, як не за Януковича співробітників силових структур і СБ-шників на акціях протесту було більше, аніж самих протестуючих. Події 21-листопада 2016 року – це теж чітко засвідчили.

Тому, коли «протестуючі» почали бігати по Хрещатику (спочатку до «офісу Медведчука», потім до «Сбербанку»), особисто в мене не виникло жодних сумнівів з приводу того, що це лише керований сплеск негативу спеціально «вмотивованої» маси людей.

Навіщо була вистава з погромом офісів?

Складається враження, що організатори розгрому «офісу Медведчука» (який потім виявився далеко не офісом, а салоном краси, непричетним до політики), переслідували одну просту ціль – направити гнів на чи то політичних опонентів, чи то просто на тих «кого не шкода». Ну, а в ситуації із «Сбербанком», достатньо було і того, що колись другою частиною його назви було слово «Росія».

 І я б навіть підтримав тих хто екстазують цілий день від того, що на День Гідності розбито пару вітрин, якби не декілька але…

По-перше, якщо всім так не подобається назва «Росія», то чого б організовано не прийти під Адміністрацію Президента та не запропонувати продати фабрику «Roshen» у Липецьку, яка доволі вдало платить податки у бюджет РФ.

По-друге, стагнація економіки, захмарні платіжки за комунальні послуги, складна ситуація на Сході – це все досягнення саме сьогоднішньої влади, а не опозиції

По-третє, якщо Медведчук злочинець, ну то посадіть його! Його образ був здемонізований ще років десять назад, а отже  підтримка цього рішення у суспільстві буде доволі висока. Але чому «чесні та незаангажовані» українські суди визнають безпідставними та змушують вибачатись політиків перед тим, кого вони ще вчора звинувачували? Більше того, замість помпезно анонсованих кримінальних проваджень, українська сторона залучає його до роботи в Мінській трьохсторонній контактній групі, а СБУ називає найбільш ефективним комунікатором у відносинах між Україною та РФ.

Як на мене, все це та багато іншого вчергове наштовхує на один простий висновок. Погроми офісів і сюжети з «обуреними радикалами» – все це лише постановочне шоу, що грає на руку «професійним патріотам», що зараз знаходиться при владі, яка й надалі готова буде влаштовувати десятки таких вистав, відволікаючи увагу людей від добігаючого кінця чергового року втрачених можливостей.

І нічого доброго як для самих українців, так і держави загалом в цьому процесі очікувати не варто. Адже в світлі останніх подій, країна у своєму потягу до «безвізу» стає все більш схожою на тих самих «радикалів», які нібито і зробили все, щоб розгромити офіс свого політичного противника, але навіть цього не спромоглися зробити, «помилились» і рознесли салон краси (так і не досягнувши своєї великої і визначної мети).

P.S. Отже, влада реалізує план по розпорошенню протестних настроїв. А заради цього запускає комбінації щодо направлення агресії на політичну опозицію. Грицак, Аваков та інші реалізують спецоперацію під умовною назвою «Антишатун». Ну, а всіх нас – із ще одним роком втрачених можливостей.