Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
30.03.2017 11:55

Проблеми захисту авторського права в мережі Інтернет

Юрист практики интеллектуальной собственности Юридической компании "Dictum"

На даному етапі розвитку нашої країни, постає низка питань щодо інструментів регулювання сфери інтелектуальної власності. У зв’язку з розширенням меж ринкових відносин, сфера інтелектуальної діяльності здійснює великі кроки в бік збільшення кількості людей

На даному етапі розвитку нашої країни, постає низка питань щодо інструментів регулювання сфери інтелектуальної власності. У зв’язку з розширенням меж ринкових відносин, сфера інтелектуальної діяльності здійснює великі кроки в бік збільшення кількості людей, що створюють об’єкти інтелектуальної власності та користуються захистом своїх прав на ці об’єкти. Людський розум є невичерпним джерелом ідей, знань, умінь і т.д.. Отже, ми самі себе стимулюємо до втілення вищезгаданого в життя. З огляду на євроінтеграційне прагнення України, слід наголосити на проблемах правового регулювання авторського права, адже, скурпульозно розроблене законодавство дає гарантію на захист та дотримання встановлених правил діяльності такої сфери як авторське право та спрощує процес взаємодії з іншими державами.

Отже, основною проблемою законодавства України, що захищає авторські права, є невідповідність до сьогоденних реалій. Якщо взяти до уваги Закон України «Про авторське право і суміжні права», ми не побачимо положень захисту авторських прав в мережі Інтернет. У більшості випадків, діяльність бізнесу, діяльність творча та інші, здійснюються у мережі Інтернет. Постають питання:

1. Чому відсутнє законодавство, що здійснює регуляторну функцію цілеспрямовано в мережі?

2. Як правильно трактувати наявне законодавство для захисту прав на об’єкти авторського права в мережі?

Як правило, законотворці підходять до нормотворчої діяльності з метою максимально звузити коло можливостей для неправомірних дій, відповідно до ринкових реалій. В свою чергу, суб’єкти, що здійснюють неправомірні дії, керуються висловом: «Дозволено те, що не заборонено». У випадку з авторським правом, можна чітко прослідкувати невідповідність сьогоденню, а саме відсутність норм захисту авторських прав в мережі Інтернет. Навіть, дотримання вимог частини 3 статті 11 Закону України «Про авторське право та суміжні права», не дає гарантій захисту від порушення права в мережі:

«Особа, яка має авторське право (автор твору чи будь-яка інша особа, якій на законних підставах передано авторське майнове право на цей твір), для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів:

- латинська літера "c", обведена колом, - (зображення знака не наводиться);

- ім'я особи, яка має авторське право;

- рік першої публікації твору.

Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі і кожному примірнику твору.»

Проаналізувавши судову практику з питань вирішення спорів щодо авторського права в мережі, потрібно наголосити на проблематиці самого фіксування правопорушення. Адже, самостійна фіксація, в суді не буде розглядатися як доказ, відповідно, фіксація повинна проводитися компетентним органом чи експертом, за умови, що доказ не буде видалений. Також, за дану процедуру, слід сплатити кошти, розмір яких підпадає під питання «прийнятної ціни».

Друге спостереження, але не менш важливе, розмір компенсації для людини чиї права було порушено. Законом передбачена відповідальність у вигляді виплати компенсації у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу. Якщо суб’єкт, чиї права були порушені, не подав аргументованих збитків або упущеної вигоди, як правило, останній претендує на грошову компенсацію. У 90% справ з приводу компенсації, суд призначає компенсацію в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, тобто мінімальну суму, не зважаючи на кількість об’єктів правопорушення.

Слід зробити висновок, стосовно небажання суддями розглядати справи стосовно захисту авторських прав, чи некомпетентності останніх у вирішенні питань суперечок з приводу порушення вказаних прав, або, все ж таки, неоднозначність застосування наявного законодавства.

Виходячи з вищесказаного, розглянемо підстави для звернення до суду, з приводу порушення авторського права. Перелік надається згідно з законодавством України, але позиції підібрані під справи порушення авторського права в мережі Інтернет:

- плагіат - оприлюднення (опублікування) повністю або частково чужого твору під іменем особи, яка не є автором цього твору в мережі Інтернет;

- підроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб’єктів авторського права і (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

- піратство у сфері авторського права - опублікування, відтворення в мережі Інтернет.

Способами фіксування таких правопорушень є:

- допомога приватних компаній, які здійснюють діяльність в сфері фіксації інформації на сторінках мережі Інтернет (дані підприємства, так як і перелічені знизу, мають можливість фіксації інформації на веб-сторінці, навіть якщо вона була видалена);

- фіксація інформації та проведення експертних досліджень, відповідними судовими експертами (важливо: напрям діяльності експерта – інтелектуальна власність, художні твори і т.д.)

Важливими документами (доказами) в суді є:

- свідоцтво про авторське право;

- фіксоване звернення до суб’єкта, що порушує авторське право, з намаганням досудового врегулювання спору, шляхом підписання ліцензійного договору;

- фіксовані випадки порушення авторського права (фіксація інтернет-сторінок, рахунки-фактури на придбання об’єктів) відповідним експертом (Важливо: напрямок інтелектуальної власності, художніх творів і т.д.);

- експертиза на тотожність та схожість відповідним експертом (Важливо: напрямок інтелектуальної власності, художніх творів і т.д.);

- підписані ліцензійні договори з чітко визначеними сумами (винагородами), за використання того чи іншого об’єктів авторського права (для суб’єктів, що вимагають компенсацію збитків).

Підставами для відмови у задоволенні позовних вимог можуть бути наступні випадки:

- відсутність одного з документів доказової бази, що перелічені вище (Важливо: відео-, фотофіксація (фотографії, скрін-шоти) не будуть вважатися вагомими доказами в суді, якщо вони зроблені самостійно та без участі відповідного уповноваженого експерта);

- неправильно визначений відповідач. 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net