Ранок у дитячому садку на честь чогось святого і пролетарського. Нам чомусь дають в руки по яблуку. Якісь вірші говоримо, напевно. Але фотографія є. Група дітей з яблуками в руках, а за нами – портрет гордого вождя всього прогресивного людства Лєніна.
Ми дійшли до того стану, коли саме життя сприймається як даність. Воно перестало мати цінність як таке. І що основне – найбільше воно втрачає цінність там, де про нього найбільше говорять – на Заході.
Нерозуміння реальної ситуації призводить до негативних наслідків. Постійне вказування деяких теперішніх лібералів та «правозахисників» на те, що «треба змінити Росію», «треба, щоб російський народ скинув Путіна, і тоді ми зможемо говорити про примирення»,
Частина з нас і далі намагається рухати цю країну і цей світ у майбутнє, а більшість і далі залишається звичайними дикунами, яким не треба виходити за межі «хліба і видовищ».
Йдучи «від» чогось, в результаті ми прийшли до мільйонів абсолютно непотрібно знищених життів. Всім відомо, куди веде дорога, вистелена добрими намірами.
Юрист, громадський діяч.
Освіта - вища, ЛНУ ім. І. Франка, факультет міжнародних відносин, спеціальність - міжнародне право, магістр.
Займаюсь дослідженням прав людини з погляду філософії права.