Законні підстави затримання правоохоронцями людей в Україні

Затримання: випадки, коли закон прямо дозволяє порушити недоторканість особи

Перелік випадків, коли закон в Україні прямо дозволяє затримати чи ув’язнити людину, чим порушити її конституційні права на свободу та особисту недоторканість

Положеннями ст. 29 Конституції України усім нам гарантується право на свободу та особисту недоторканість. Це одні із ключових прав вільної людини у кожній демократичній країні. Але і у цієї гарантії є виключення.

Законами України (у тому числі - КПК України та КУпАП) працівникам правоохоронних органів та іншим особам надається право порушувати гарантії нашої особистої недоторканості у деяких випадках, які прямо визначені законом.

Мої клієнти часто питають про те, коли і при яких оставинах їх можуть затримати, арештувати або іншим чином обмежити свободу їх пересування.

Це питання, мабуть, турбує кожного, хто сьогодні дивиться телевізор або читає новини. Випадки затримання чиновників та підприємців з широким висвітленням доставки затриманих (навіть гелікоптерами та літаками) на допит до слідчого, в суд, а потім - у СІЗО, лякають сьогодні багатьох, навіть абсолютно законослухняних підприємців, політиків, державних службовців та простих громадян.

У даній статті я спробував зібрати і систематизувати усі випадки, коли в межах кримінального процесу (згідно норм КПК України) та процесу про адміністративні правопорушення (згідно КУпАП) особу може бути затримано, піддано примусовому приводу або арештовано згідно чинного законодавства України.

Розділ І. ЗАТРИМАННЯ або ПРИВІД БЕЗ ДОЗВОЛУ СУДУ:

- Адміністративне затримання (є заходом забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення та здійснюється без ухвали суду на строк до 3 годин (іноді – до 3 діб) - ст. 261 - 263 КУпАП);

- Затримання підозрюваного уповноваженою службовою особою (полягає у затриманні особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, здійснюється без ухвали слідчого судді/суду на строк до 72 годин – ст. 208, ст. 211 КПК України);

Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов’язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує (ч. 2 ст. 208 КПК України);

- Привід в адміністративному процесі (захід забезпечення явки особи на виклик органу внутрішніх справ або суду, може застосовуватись і без ухвали суду - абз. 2 ст. 268 КУпАП);

- Законне затримання (при вчиненні або замаху на вчинення кримінального правопорушення, а також під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні кожен має право затримати без ухвали слідчого судді, суду будь-яку особу,  крім осіб, зазначених у статті 482 і 482-2 Кримінального кодексу України - ст. 38 Кримінального кодексу України та ч. 2 ст. 207 КПК України).

Розділ II. ПРИВІД чи ЗАТРИМАННЯ ЗА УХВАЛОЮ СУДУ (СЛІДЧОГО СУДДІ):

- Привід в кримінальному процесі (примусове супроводження особи, до якої він застосовується, особою, яка виконує ухвалу про здійснення приводу, до місця її виклику в зазначений в ухвалі час – ст.ст. 140-143 КПК України);

- Затримання з метою приводу (здійснюється лише за ухвалою слідчого судді/суду до підозрюваного чи обвинуваченого з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - ст.ст. 187-191 КПК України);

- Домашній арешт (полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби - ст. 181 КПК України);

- Тримання під вартою (винятковий запобіжний захід у кримінальному провадженні, який застосовується слідчим суддею/судом до підозрюваного, обвинуваченого та до особи щодо якої вирішується питання про екстрадицію - ст. 183 КПК України);

- Привід в адміністративному процесі (захід забезпечення явки особи на виклик органу внутрішніх справ або суду, може застосовуватись і без ухвали суду - абз. 2 ст. 268 КУпАП).

Розділ III. СТЯГНЕННЯ та МІРИ ПОКАРАННЯ, ПОВ’ЯЗАНІ з ОБМЕЖЕННЯМ чи ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ:

- Адміністративний арешт (установлюється і застосовується судом лише у виняткових випадках за окремі види адміністративних правопорушень на строк до п'ятнадцяти діб - ст. 24, 32 КУпАП);

- Арешт (застосовується лише судом і полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців - ст. 60 КК України);

- Обмеження волі (застосовується лише судом і полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці на строк від одного до п'яти років - ст. 61 КК України);

- Позбавлення волі (застосовується лише судом і полягає в ізоляції засудженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи закритого типу на строк від одного до п'ятнадцяти років (за винятком окремих випадків) - ст. 63 КК України);

- Довічне позбавлення волі (застосовується лише судом за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України - ст. 64 КК України).